Після Берестейської унії 1596 року, коли руська церква розкололася навпіл, і уніати, і православні час від часу робили спроби розпочати переговори про примирення – адже ця «війна Русі з Руссю» не подобалася нікому. Але перша спроба перейти від слів до дій відбулася у 1628 році, і сталося це силами Мелетія Смотрицького, архімандрита Дерманського монастиря, куди перебрався після конфлікту з віленським братством. Архімандрію він отримав від князя Олександра Заславського, який, сам уніат, мріяв про воз'єднання ворогуючих церков.

Максим Смотрицький (в монашестві - Мелетій) народився у 1575 році в небагатій, зате вельми інтелектуальній шляхетській родині на Поділлі. Батько його, Герасим Смотрицький, був ректором Острозької академії, одним із редакторів Острозької Біблії, відомим письменником-полемістом, який ревно й зі смаком захищав православ'я та критикував католицизм.

Він викладає в Єльському унверситеті, читає публічні лекції в університетах Європи, Америки та Азії. В часі, коли Україна стала в центрі світових новин, запрошення виступати і говорити про Україну почастішали. Про це і наша "Майстерня" - про Україну очима філософа, богослова, християнина, монаха, який більшість свого часу проводить за кордоном, але пильно слідкує і вболіває за Україну.
 

Зараз в країні триває війна і люди перетворюються на "гарматне м'ясо", нехтується людська гідність. Ми всі були свідками маршу полонених в Донецьку на День Незалежності. Як з цим узгоджує Божа гідність людини? Як в цих умовах правдиво розуміти і сприймати свою гідністьт? Що робити жертвам насилля, гідність яких була розчавлена, сплюндрована? Про це в катехизі на "Радіо Марія".

Часто можна почути: "живи сьогоднішнім". Радянська пісня застергія "есть только миг между прошлым и будущим". Так, так це і є життя. Ні минуле, в якому копирсаємося, придавлені тягарем минулих помилок і провалів, ні майбутнє, яке ховається за туманом невідомості. Ця неведомість нас лякає, паралізує. Виходить, що ми живемо під тягарем минулого паралізовані страхом за майбутнє, а життя проходить. Як позбутися цього? Як розпочати жити повним життям? В цьому нам допомагають поради Йоана від Хрпеста та отця Олега Кондратюка в передачі "Школа лідерства - школа духовності".
 

Масові переходи храмів МП під УПЦ КП, лист патріарха Філарета Варфоломію І, Синод УГКЦ, Сирія Ірак і Папа, про все це в програмі «Християнство сьогодні» з Юрієм Чорноморцем. Коментар двох тижнів, що минули. 
 

Ініціатива «Ластівка з України» та «Волонтерська сотня» діляться своїм досвідом служіння. В програмі Рецепти життя авторка проекту «Ластівка»  Анна Мовенко та волонтерка «Волонтерської сотні» Валентина Слюсар.


 

Вже вдруге в програмі «Рецепти життя» людина, яка з 18 років пройшла студентське голодування, «Революцію на граніті», два Майдани і в сьогоденні лишається вірною своїм переконанням, даючи доброчинні концерти в зоні АТО. Народна артистка України  - Марічка Бурмака. Рецепт життя від людини, яка по життю йде проти системи. 

 

В програмі "Знаки часу" разом з Валентиною Павсюковою говоримо про об'явлення Діви Марії в Меджугор'є (Боснія). Починаючи з 1981 року в невеличкому Боснійському селище постійно відбуваються об'явлення Діви Марії. Богородиця передає послання цілому людству. В чому вони полягають та яким чином вони стосуються України - про все це слухайте на "Радіо Марія".

На початку 2014 року у отця Олега Кондратюка виявили пухлину і призначили операцію. Весь довгий час його реабілітації в Польщі слухачі невпинно молилися, але нічого не знали про стан його здоров'я та духу. Ми вирішили поставити отцю Олегу кілька питань, але прямо скажемо, що отець про себе розказував неохоче. Однак дещо все ж таки він розказав.
 

Коли людина говорить, що вона християнин (православний), запевняє, що має Бога в серці, але при цьому останній раз була в храмі на Пасху і то в момент, коли святили паски, яйця, то людина обманює себе. Більш чесно  визнати, що я невіруючий, це вже вказує на реільні відносини - їх відсутність. Це перспективніше для відносин, бо така констатація базується на правді, а не самообмані...

Волонтер, офіційний переговорник Антитерористичного Центру України, католик, батько п'ятьох дітей Юрій Тандід в передачі "Точка відліку". Перед тим, як стати офіційним переговорником, відкривав з дружиною Біблію і впевнений, що служить згідно з Божим покликанням. Силами Тандіда і колег по АТЦ було визволено більше 30 українських військових. Його робота полягає в багатогодинних переговорах з батьками полонений по обох боках фронту, "тією стороною". Ці переговори дуже тяжкі емоційно. На коротку зустріч в ефірі пан Юрій дав згоду і "Радіо Марія". 
 

У 1620 році через українські землі проїжджав єрусалимський патріарх Феофан. Він прямував до Москви. По дорозі патріарха зустрів гетьман війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, звернувшись до нього з проханням висвятити митрополита і єпископів. Аргументи Сагайдачного (можливо, навіть матеріального характеру – гетьман завжди був знаним меценатом) переконали патріарха, і він висвятив митрополита (Іова Борецького) та кількох єпископів. Тепер ревнителі православ'я мали легітимно висвячених ієрархів, які, звісно, хотіли посісти на своїх кафедрах і оволодіти церковним майном. Проблема була в тому що кафедри ці були в руках унійних єпископів! Наприклад, в Полоцьку був унійним архієпископом Йосафат Кунцевич, і його конкурент, висвячений патріархом Мелетій Смотрицький, блискучий памфлетист з усіма задатками енергійного політика. Починає боротьбу за кафедру. Смотрицький пише короткий памфлет-листівку з наклепами на Кунцевича:

Отець Вальдемар Павелець говорив про виховання дітей. Він торкнувся виховання в любові до сім'ї, Батьківщини та Бога. Як виховати повагу дитини до самої себе, якщо батьки постійно дозволяють собі такі "виховні" засоби як погрози віддати в дитячий будинок? Як впливають фрази; "Мама тебе більше не любить. Ти поганий хлопчик (дівчинка)? Як забезпечити християнське виховання в сім'ях, де батько є невіруючим? Чи треба примушувати дітей іти на службу? Що робити з підлітками?
 

Минуле може бути для нас нестерпним тягарем. Силуети поразок та невдач, зранень та образ можуть постійно виринати на поверхню нашої свідомості. Ми пробуємо все це просто "забути", просто "стерти зі своєї пам'яті", але нам не вдається. В цих справах нам може допомогти чеснота надії. Як це відбувається? Чому надія звільнює від зранень та образ? Як простити ближніх, себе та Бога? Про це в передачі "Школа лідерства - школа духовності" отця Олега Кондратюка.

Візит Папи Франциска в Корею, ЗМІ про відставку Папи, Молебень на День Незалежності, стаття «Восхождение» у Фокусі,  Єдина Помісна церква… Про ці та інші теми в програмі «Християнство сьогодні» з кращими релігієзнавцями країни: Юрієм Чорноморцем та Андрієм Юрашем.

 

З директором екнономічних програм Центру ім. Разумкова Василем Юрчишиним говорили про падіння гривні. Він стверджує, що неконтрольованість процесу девальвації становить серйозну проблему національної безпеки та погоджується з оцінкою Голови НБУ, що реальний курс гривні коливається в межах 11,5-12 гривень за долар США. 
Пан Василь також дав пораду людям, які сьогодні дезорієнтовані некерованістю ринку, відповідаючи на питання, що краще - банк чи банка. 
 

В передачі "Психологія для життя" з Оленою Сокіл говорили про виховання дітей, коли в сім'ї з'являється друга дитина. Що робити, коли старший ображає молодшого? Як йому пояснити? Чому психологи радять мати більше однієї дитини для кращої соціалізації дітей вже у дорослому житті?
 

"Тахератевма" - поняття, яке використовує Петро Апостол для означення "священства" загального стає каменем спотикання для християн різних конфесій. Протестанти та й деякі католики, посилаючись на цей текст, вважають себе повноцінно священиками в усіх сенсах цього слова, тобто можуть давати Причастя, сповідати тощо. Що думає з цього приводу Католицька Церква? Про це в катехизі отця Романа Лаби.

Біблійна історія далека від шаблонного голівудського хепіенду. Гедеон закінчує своє життя бесславно, а що починається після його смерті з його дітьми... підступ і вбивства. Це основна тема нинішньої "Запиленої святості".
 

За 23 роки незалежності у нас сформувався певний асоціативний ряд, який пов'язаний із словом «вибори» - гречка, продаж голосів, підкуп. Чого можна очікувати від парламентських виборів, які відбудуться у жовтні? Чи змінилися ми, українці, за цей рік настільки, що готові залишити виборчі стереотипи у минулому? Яким має бути християнин-виборець? Своїми роздумами про майбутні парламентські перегони та роль кожного з нас під час виборів поділився о.Міхал Бранкевич у програмі "У Ваших намірах".

Про Росію та росіян, про неймовірні рейтинги Путіна, про демонізацію українцями росіян та навпаки, про російське тб, про можливе масштабне вторгнення з території РФ та небезпеки для режима Путіна. Все це в передачі "Майстерня" з Сакеном Аймурзаєвим, шеф-редактором радіо "Вєсті".
 

В передачі сестри Франциски Туманевич "Незав'язаний вузол" говорили про співзалежність. Сестра поставила низку питань, в яких ми могли зрозуміти чи маємо проблему співзалежності. Найбільша проблема співзалежності полягає в тому, щоби визнати цю хворобу. 

Пані Наталя Шульга, відомий вчений біолог, якій протягом кількох років роботи в Рочестерському університеті США, належить 6 наукових відкрить, в 2004 році на заклик президента Ющенка поїхала в Україну, відома як співзасновниця Наукового клубу та багатьох освітніх та наукових ініціатив. Активна учасниця Майдану 2014 році, на цьогорічних виборах в Київраду, пройшла як 1ий номер Київського представництва партії Самопоміч, львівського мера Андрія Садового. В сьогоднішній "Майстерні" ми говорили про Київраду очима громадського активіста та киянки, про комісію з освіти, науки, іновацій, яку очолює Шульга, про розпорошеність сил опозиції на виборах в Київраду та про киян, які обрали "молоду" команду Черновецького в форматі "Удар" - "Солідарність".
 

Ісус критикує фарисеїв, дошкульно, безкомпромісно. Як ми сприймаємо критику? Що сьогоднішнє Боже Слово говорить мені. Про це в євангельських розважаннях під час молитовної лінії на "Радіо Марія".
 

Сьогодні ми святкуємо Незалежність, з болем але, нарешті, свідомо. Ми інші, ми кажемо вчорашньому дню: "прощавай", ми виборюємо дійсну Незалежність, побудовану на Істині. Гості сьогоднішнього святкового ефіру Сестри Тельнюк, які ведуть свій бій на фронті доховного відродження. 

 

Перша Світова Війна, була для нас шансом вибити в своїх імперії більшу свободу і спробувати стати самостійними гравцями на політичній арені. Саме так мислили галицькі українці, які у 1914 році вступали до лав Українських Січових Стрільців. Це був український легіон в складі айстро-угорської армії, проте ніхто з стрільців не збирався вмирати за цісаря Франца-Йосифа. Розрахунок був простий: австрійці обіцяли нам що в разі перемоги над Росією вони заберуть українські землі і дадуть нам створити на них свою державу. І навіть, думали вони, якщо Австрія нас зрадить, в нас вже буде боєздатна армія і ми зможемо воювати самі за себе. І ось за це, як вважали тисячі молодих людей з Західної України, варто було і боротись і вмирати. Легіон Українських Січових Стрільців або усусуси, як самі вони себе називали, складався з добровольців, яких було значно більше ніж австрійське командування дозволило включити до складу. Якимось дивом тули прийняли навіть кількох дівчат, які воювали пліч о пліч з хлопцями. І ще більше людей жертвували на легіон свої заощадження. Наприклад, Роман Дашкевич, один з засновників січового руху, юрист і як наслідок людина небідна, на власні кошти закупив для стрільців мундири і озброєння.

Богдан хмельницький назавжди увійшов в історію як один з творців української державності. Однак, ця молода держава була приречена і ось чому. По-перше, 18 січня (8-го за новим стилем) 1654 року, в місті Переяслав молода козацька держава вирішила увійти в союз з Москвою і прийняти протекторат царя за умовою зберігання державних прав України. Цікаво що у відповідь на свою присягу, українська сторона вимагала від царського посла Івана Бутурліна, присягнути від імені царя в непорушності прав України. Бутурлін присягати відмовився, пояснивши це тим що цар нікому не присягає, але слово його незмінне, і права українців він триматиме вічно.  Багато полків і полковників відмовились підписати цю угоду, але факт залишився фактом – з того часу Україна опинилась в сфері впливу Російської держави. Більш того, якщо Богдан Хмельницький мислив як типовий європеєць – такими поняттями як феодальна автономія, персональна унія. Все ж таки то були часи коли лорд називав себе васалом короля але володів своєю землею як повноправний монарх, коли дві держави могли тимчасово чи не зовсім тимчасово об’єднатись під владою одного штатгальтера. А для московітів існували виключно цар і холопи, які цілком залежали від царської милості. Все ж таки двісті років під Ордою дали про себе знати…

Братня родина народів – чудова річ. Але зазвичай довго вона не живе – як не можуть весь час жити діти в одній хаті. Поки вони малі і суперечки між ними обмежуються тим хто буде бавитись якою іграшкою, жити же можна. Але час іде, діти виростають, в кожного заводяться свої друзі яких хочеться до себе запросити, а там вже й дівчата на підході. І ось, приходить час розходитись по окремих квартирах. Приблизно так все було в Речі Посполитій, союзі Королівства Польського і Великого князівства Литовського і Руського. Русини, поляки, литовці разом воювали проти сусідів – турків, татар і росіян, молились кожен в своєму храмі, інколи сперечались за те чия церква буде вищою і стоятиме ближче до центральної площі.

Музи, співайте про русів, про випаси їх благодатні

Й села, що щастя знайшли в цій життєдайній землі.

Ниви, багаті дарами Церери, оспівуйте нині

Й землю, що наших іще не обманула надій...



 

Сьогодні, коли на Донбасі проливають кров кращі сини України, коли йде війна з російськими окупантами і терористами, війна з сильним, підступним та брехливим ворогом, ці слова, що приписуються царю Давиду, зараз актуальні як ніколи. Звісно, ближнього треба любити, а ворогів прощати, але коли цей ближній лізе до тебе в хату з автоматом і зенітними ракетами, треба взяти шаблю, настучати йому по голові, а коли він заспокоїться – можна сміло любити й прощати його далі. А ще варто пригадати слова президента Сполучених Штатів Америки Томаса Джефферсона – дерево свободи слід поливати кров'ю тиранів і патріотів. Якими би вичурними і пафосними не здавались ці слова, але це правда. Свободу починаєш цінити лише тоді коли виборов в з мечем в руках. Мало який справжній народ зміг оминути цей урок.