Люди не вміють проявляти увагу батькам загиблих воїнів,-капелан Артем Семенець

"Вісім років тому Бог привів мене до себе та змінив моє життя. Потім я зрозумів,що хочу допомагати людям",-розповів в ефірі Артем Семенець.

-Мене дуже надихнув своїм прикладом Любомир Гузар коли відмовився від влади,а передав керівництво більш молодшому. 

-Коли я прийшов у храм то мені дуже сподобалась літургія і я відчув,що тут є життя. Мене переслідувало відчуття,що я живу впусту і хотілося допомагати.

-Точкою переосмислення свого життя була ніч розстрілів на Майдані. Коли я побачив загиблих біля мене то перше,що усвідомив-це невідомість буття. Майдан став точкою відліку мого нового життя.

-Коли ти підтримуєш іншого то ти підтримуєш в першу чергу себе. Тут 30%-це допомога іншим,а 70%-це допомога собі. Такий ефект.

-Я молився до Бога і просив щоб Він допоміг мені бути корисним людям.

-Як тільки відкрилася "Християнська служба порятунку" (вона створювалася на базі міжконфесійного батальйону військових капеланів) то я долучився до цієї волонтерської організації та поїхав на схід.

-Дуже цінним для мене було і залишається міжконфесійне спілкування. Ми маємо добрі та щирі стосунки зі священниками інших конфесій та релігій. Бійці в першу чергу дивляться на нас та по поведінці оцінюють як ми представляємо Бога.

-На початку війни жителі прифронтових сіл та міст не знали що робити.Відсутні харчі та допомога. Єдиним способом розповісти їм про Бога був принесений пакет макаронів.

-Коли відвідуєш родину де загинув син то розумієш -це не мама загиблого воїна,а мама в якої був син. Син,який бешкетував маленьким, закохувався...

-Краще помилитись чим не спробувати приділити увагу людині.