Уроки з Пласту: молодь, яка не боїться свідчити про Бога.

Як багатодітний батько, я завжди перебуваю в контакті з молоддю, адже маю дітей різних вікових категорій: від 20-річної доньки до 10-річного сина. Так склалося, що все своє життя також працював з молоддю, і, навіть у свої 47 років, відчуваю себе з ними на одній хвилі.

Минулого тижня я був на вишколі для виховників Пласту - скаутської організації, яка має глибокі християнські цінності. Я був там не як священник, а як виховник. Гаслом Пласту є «Бог і Україна», і це говорить саме за себе. Проте, на одній з лекцій, нам розповідали про толерантність та інклюзію, наголошуючи, що не варто занадто акцентувати на питанні Бога, щоб не відштовхнути невіруючих або представників інших релігій. Для мене, як для священника, це було болючим.

Коли нас поділили на групи і поставили запитання, як би ми реагували, якби в нашому гурті були люди з різними переконаннями, думки розділилися. Я був свідком, як молодь, більшість якої приїхала з України через війну, відреагувала на це. Вони сказали: «Ні». Вони наполягали, що цінності, на яких будується Пласт - незмінні. Вони не погоджувалися з тим, що Бога треба «відсторонити» чи зробити «ніяким» для комфорту інших. Це був справжній шок для лекторки.

Це свідчення показало мені, наскільки віра і цінності важливі для сучасної української молоді. Вони пережили стільки страждань, що не можуть просто відмовитися від того, що є їхнім фундаментом. Вони бачать у Бозі опору, і готові відстоювати Його у своєму житті, навіть якщо це суперечить загальноприйнятим нормам толерантності.

Тому я звертаюся до вас: не бійтеся свідчити про свою віру. Наша молодь є нашою надією. Вони вже не ті, хто буде мовчати. Вони знають, що існують незмінні цінності, наче фундамент, на яких будується справжнє життя. І це надихає.

Отець Тарас Фітьо, душпастир УГКЦ для українців міста Клагенфурт, Австрія