Апостольський нунцій вперше у семінарії в Городку

Разом із єпископами нашої дієцезії та професорським складом семінарії ми мали нагоду поспілкуватися з нунцієм, поставити йому запитання та представити діяльність нашого навчального закладу.

У своєму слові, скерованому до семінаристів, архієпископ Клаудіо поділився своїми враженнями від екскурсії по Кам’янець-Подільському та загальними спостереженнями за досить короткий час перебування в Україні: «Незважаючи на попередній досвід “комуністичної колективізації” країн, бачу теперішню складність в об’єднанні великої кількості Церков на українських землях. Але маю надію, що ви, як майбутні священики, зможете навчити людей жити у цьому різноманітті, і разом з тим – відновите у них бажання пошуку того, що об’єднує.» - говорив нунцій – «Ви живете серед народу, який має величезне бажання знайти Бога, люди хочуть почути Євангеліє, на відміну від заходу). І, власне тому ви є покликаними проголошувати Ісуса… Це конкретна річ. […] Потрібно виходити із комфортних апартаментів. Адже ж не проголошують Євангеліє, чекаючи на прихід людей, а навпаки – священик виходить до людей… Це важливий вибір для семінариста – навчитися виходити зі свого затишного простору, або ж – залишіть дорогу покликання до священства вже зараз. Церква не потребує ”святих мумій”».

«Навчіться довіряти» - продовжував архієпископ Клаудіо – «Розумію, що це є важким завданням для суспільства, яке пережило величезний брак довіри у радянські часи. […] Нажаль, вивчаючи Богослов’я і Філософію, ми стаємо надзвичайними митцями у виправдуванні своїх гріхів. Любі, всі ми є спокушувані. […] Насправді, спокуси відступають через 5 хвилин після нашої смерті. Тому життя є боротьбою, і мусимо навчитися перетворювати її у любов».

На завершення свого захопливого звернення до нас, посол Ватикану додав декілька побажань та рекомендацій: «Будьте вільними з середини. Не “робіть вигляд”, не шукайте економічної вигоди. Наша відвага працювати над власними спокусами є відкритою дорогою до зрозуміння і допомоги у спокусах іншим. Це є, власне, той тип священика, про який мріє Папа Франциск. […] Бажаю бути людиною, яка вміє любити Христа і дозволяє Йому проявляти Свою любов у нашому житті».

Провівши такий короткий та приємний час у спілкуванні з нунцієм, важко було не зауважити його життєрадісність, відчуття гумору і відкритість до діалогу із нами, семінаристами.