О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
Отець Матеуш Адамскі, настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Києві, говорить про смерть і як християни до неї відносяться. Так само як хрест, який був колись знаряддям вбивства стає джерелом життя, мій особистий хрест, який несу разом з Ісусом, може стати джерелом життя для мене.
У програмі «Радіо Марія» відбувся катехетичний дебют о. Миколи Ліпітака, Настоятеля парафії Матері Божої Неустанної Помочі РКЦ, що на Збоїщах у Львові, першого Отця Воскресенця з України.
Отець Микола поділився чудесними історіями зцілення, які відбулись у його парафії за заступництвом Св. Шарбеля.
У денній катехизі отець Вадим Русаловський, священник Київсько-Житомирської дієцезії, ділиться своїми роздумами про цінність латинської мови у житті сучасної Церкви. Катехит розповідає про український переклад молитов, якими ми користуємось та про документи в Церкві, які існують виключно латиною. Отець підкреслює важливість вживання піднесеної, шляхетної мови у Літургійних зібраннях.
У сьогоднішній катехизі о. Андрій Немченко продовжує розмову про подружжя, про підготовку до шлюбу, про те, як реалізовувати себе в родині згідно з Божим задумом.
Щодня людина опиняється у центрі невидимої боротьби — боротьби за власні думки, увагу та спокій серця. В ефірі програми «Катехиза» о. Павло Щука розглянув практичну спадщину видатного богослова Євагрія Понтійського. Спираючись на вчення про вісім духів зла, катехит розкрив систему духовного «тренування», яка допомагає розпізнавати підступні спокуси, звільнятися від руйнівного інформаційного та емоційного «фастфуду» й знаходити внутрішній мир у теперішньому моменті.