Бачення майбутнього. "Наш хрест - брати відповідальність за розбудову країни, коли інші цього не роблять", - о. Микола Бєлічев

Ми живемо в часі війни. І загроза не лише у втратах на фронті - вона в тому, що ми можемо програти майбутнє після війни. І вже зараз, коли лунають голоси про вибори, партії, перерозподіл впливів, ми ризикуємо втратити найголовніше - моральну основу відбудови.

Бо коли ми лише називаємо проблему, але не шукаємо її розв’язання - ми не лікуємо, а лише збільшуємо біль. Цей світ потребує не чергового огляду ран, а зцілення.

Одна з наших слухачок попросила поговорити про традицію Церкви. І це дуже влучно. Бо традиція - це не музей, а досвід поколінь, які вірили, любили, працювали й виживали. Це відповідь на кризу, яку ми часом вважаємо унікальною.

Наші предки пережили війни, розбрат, зневіру, поразки. Але вони залишили нам у спадок не лише віру, а й систему принципів, на яких може стояти суспільство.

Соціальна доктрина Церкви - інструкція для відбудови

І саме в цьому - сила католицького вчення. У його ясності.

Принципи, які формують справедливе суспільство:

1. Гідність людської особи - основа всього.

2. Спільне благо - умови, в яких кожен може реалізувати себе.

3. Субсидіарність - повага до місцевої ініціативи, право кожного діяти.

4. Солідарність - наша єдність і відповідальність одне за одного.

Спільне благо - це не компроміс між інтересами. Це - дороги, які ведуть усіх. Це - незалежність, яка захищає кожного. Це - освіта, правосуддя, охорона здоров’я, які не можна збудувати поодинці.

Інформаційна війна за свідомість

Але сьогодні інша реальність. Соцмережі - це арена паніки. Клікбейт, страшилки, підробні пророцтва, маніпулятивні відео. Люди шукають відповідей, але потрапляють у пастку емоційної інформації, яка дає ілюзію - але не зміст.

Чому так?
Бо вакуум страшніший за помилку. Краще поганий план, ніж жодного. А ще - бо ми не подаємо достатньо якісної «їжі»: духовного змісту, надії, обґрунтованого християнського голосу.

Що робити? Відповідь Церкви - діяти

Ми не можемо бути пасивними. Комунізм десятиліттями втовкмачував нам, що «ти - ніщо», «все вирішать за тебе». Але це - неправда. Церква вчить іншого: ти — носій гідності. Ти маєш право й обов’язок будувати державу. Це - повна протилежність системі москви, де людина - лише гвинтик.

І ми бачимо наслідки: пасивність породжує корупцію, відсутність участі - хаос, байдужість - смерть надії.

Побудова Божого суспільства - наша спільна місія

Як у перших віках, коли християни були справжніми громадянами імперії, так і сьогодні: ми покликані бути світлом світу, бути тими, хто показує інший шлях - не через гнів і паніку, а через молитву, відповідальність, участь.

І ми можемо це зробити. Ми маємо для цього все: досвід, навчання, віру, навіть радіо - як засіб єднання. Бо ніхто, крім нас, цього не зробить.

І якщо сьогодні ми не згадаємо, що в нас є це покликання, то хтось інший спробує побудувати майбутнє без нас. А ми знаємо - без Бога нічого доброго не збудується.

Тож почнімо з малих справ, кроків, з того, щоби сказати: я є, я відповідальний, я вірю. Бо майбутнє - це не те, що прийде. Майбутнє - це те, що ми будуємо. Сьогодні. Разом.