Після урочистого привітання натовпом Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він вийшов з Дванадцятьма до Витанії. Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів. І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.
Озвався і промовив Він до смоківниці: «Хай з тебе вже довіку ніхто плоду не їсть!» І чули те Його учні. І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і сидіння тих, які продавали голубів, та не дозволяв, щоб носили речі через храм. І Він навчав їх, кажучи їм: «Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!» І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, оскільки боялися Його, бо весь народ був вражений Його вченням. А як настав вечір, вони виходили за межі міста. Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, всохлу від кореня. І, згадавши, Петро каже Йому: «Равві, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!» У відповідь Ісус промовив до них: «Майте віру Божу! Воістину кажу вам, що коли хто цій горі скаже: “Візьмись і кинься в море” — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що те, що каже, станеться, — то так і буде йому. Тому Я кажу вам: усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець, що на небесах, простив вам ваші провини. Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець, що на небесах, не прощатиме вам ваших провин».
Того часу підійшли деякі фарисеї і сказали Ісусові: «Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити». А Він відповів їм: «Ідіть і скажіть цьому лисові: “Ось Я виганяю бісів і приношу зцілення сьогодні й завтра, а третього дня завершу. Все ж таки сьогодні і завтра, і наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом”. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як птаха збирає своїх пташенят під крила, – та ви не захотіли! І ось полишається вам дім ваш. Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: “Благословенний, хто йде в Ім’я Господнє!”»
Того часу навчав Ісус в одній із синагог у суботу. І ось була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися. Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від своєї недуги».
Того часу, коли скупчилися натовпи, Ісус почав говорити: «Цей рід — рід лукавий: він знамення шукає, та знамення не буде дано йому, — хіба що знамення Йони. Бо як Йона став знаменням для ніневійців, так само буде й Син Людський для цього роду. Цариця Півдня підніметься на суд з мужами цього роду і засудить їх, бо вона прийшла з кінців землі, щоби послухати мудрість Соломона. А ось тут — більше від Соломона. Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися на проповідь Йони, а ось тут — більше від Йони».
Того часу, як Ісус виганяв біса, деякі з натовпу сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, шукали від Нього знамення з неба. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хто з вас, маючи друга, піде до нього у половині ночі та скаже йому: “Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому запропонувати!”