Після того, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей, учні побачили Його, як ішов морем. А наступного дня юрба, яка стояла на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім одного, і що Ісус не входив до човна зі своїми учнями, а відправилися лише самі Його учні.
З Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь промовив подяку. Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: «Раввí, коли Ти прибув сюди?» У відповідь Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, але тому, що їли хліб і наситилися. Працюйте не на поживу, яка гине, але на поживу, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський. Адже Його Отець завірив, Бог!» Тож запитали в Нього: «Що ж нам робити, аби чинити діла Божі?» У відповідь Ісус їм сказав: «Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, кого Він послав».
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.
Сталося в іншу суботу, коли увійшов Ісус до синагоги й навчав, був там чоловік, права рука якого була всохлою. Книжники й фарисеї стежили за Ним, чи зцілятиме в суботу, аби знайти звинувачення проти Нього.
Того часу фарисеї і книжники сказали Ісусу: «Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють».
Того часу, коли натовп тіснив Ісуса і слухав Боже слово, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, зійшовши з них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його трохи відплисти від землі. Він же сів і навчав натовпи з човна.
Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус увійшов у дім Симона. А Симонова теща була охоплена великою гарячкою. І Його просили за неї.