Хто з нас потрапляв в ситуацію, коли треба було вибирати між боротьбою зі своїм страхом і ганебною втечею? Скільки разів ви обирали боротися, а скільки разів - втікали? Хто з нас не досвідчив такої слабкості? В катехизі отця Ростислава Дворового ми знайдемо відповідь, що нам чинити, як в цьому нам можемо допомогти Біблія.
В циклі катехиз отця Ростислава Дворового ми ідемо дорогами патріарха Якова, людини, яка стала батьком дванадцятьом синам, майбутнім родоначальникам 12 ізраїльських колін, людини, яка отримала грізне і славне ім’я Ізраїль, залишилася в історії і традиції християн і юдеїв. Ким він був? Чим прославився? Чим його досвід може допомогти мені? Адже я не є патріархом, великим, я не боровся з Богом, як це було у Якова. І Бога я не бачив лице в лице. Що я можу знайти співзвучного для себе в постаті Ізраїля?
Але давайте поглянемо на людський бік цієї славетної постаті: обманом він здобув батьківське благословення, поступив підло по відношенню до свого брата і був змушений втікати, займався «шахрайством в особливо крупних розмірах» в господарстві свого тестя і дядька Лавана, співжив із чотирма жінками. Ми знаходимо, що Яків постійно тікав, брехав, вислизував. Весь тягар історії напевно гнітив його серце. І в моменті, коли вирушає до свого дому, до Ханаан-краю, вже не жебраком, яким багато років тому тікав з дому, він іде на чолі великого каравану, у нього багато худоби, майна, він осягнув великого успіху, сучасною мовою говорячи він «пробився по життю», сам себе зробив (американці говорять selfmade). Тобто лише собі він може завдячувати в цьому успіху. Яків - чоловік чотирьох жінок, батько 11 синів, повертається в рідний край. Для мислення давніх народів – сини були найбільшим благословенням, яке може спіткати чоловіка. Яків мав аж 11 синів, потім народиться 12-ий – Веніамін. Яків є вже просто велетнем.
Але чомусь боїться, чогось йому бракує. Щось його гнітить, і Яків тривожиться. Мені не доводилося спілкуватися з людьми на шикарних автівках, але крізь тьмяний блиск тонованого скла шикарної машини, як правило, я спостерігав за дуже впевненою людиною. Так би мав поводитися Яків. Він здобув усе самотужки.
Якщо осучаснити його стан і ситуацію, давайте уявимо молодого хлопця, який з рідного села їде шукати щастя в столицю, і через десятки років повертається на батьківщину за кермом Lexus останньої моделі. Як би він мав виглядати? Впевненим, міцним, трохи зверхнім. А Яків тремтить.
Насправді кожен з нас, хто хоче залишатися чесним з собою крізь впевненість дорослого чоловіка може побачити в собі маленького хлопчика, якого колись багато років тому ображали і не сприймали. Тому Яків, переходячи через потік річки Яббок, залишає все: сім’ю, майно, дітей - і повертається на той бік. Повертається до того, що ніби вже є позаду. Залишається сам на сам з собою, зі своїм страхом, зі своєю історією. Не зайвим буде доповнення, що Яббок в перекладі означає «місце боротьби». Він свідомо скеровує свої кроки до місця, де має вирішити, хто врешті решт переможе – він, Яків, чи страх. Бореться і перемагає.
Чи не втікаємо ми від своєї боротьби з дитячим, можливо, страхом, чи не ховаємося за успіхами сьогодення? Яків це не робив, тому отримав нове ім’я, з Божою допомогою відкрив глибшу сутність – Ізраїль.
Відгуки
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.