Ісус, прикликавши знову народ, промовляв до нього: «Слухайте Мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, виходивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. Хто має вуха слухати, хай слухає!»
І коли Він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали Його про притчу. А Він і каже їм: «То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, – воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими».
Далі казав: «Те, що виходить з людини, – те осквернює людину. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину». (Мк 7,14-23)
Сталося в іншу суботу, коли увійшов Ісус до синагоги й навчав, був там чоловік, права рука якого була всохлою. Книжники й фарисеї стежили за Ним, чи зцілятиме в суботу, аби знайти звинувачення проти Нього.
Того часу фарисеї і книжники сказали Ісусу: «Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють».
Того часу, коли натовп тіснив Ісуса і слухав Боже слово, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, зійшовши з них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його трохи відплисти від землі. Він же сів і навчав натовпи з човна.
Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус увійшов у дім Симона. А Симонова теща була охоплена великою гарячкою. І Його просили за неї.
Того часу Ісус спустився у Капернаум, місто галілейське, і навчав їх по суботах. І дивувалися з Його вчення, трму що слово Його було з владою.