Говоримо про вдячність у контексті недільного Слова Божого.
"І сталося, як ішов Ісус до Єрусалима, то проходив через Самарію і
Галілею. І як входив Він до одного села, зустріли Його десять
прокажених мужів, які стали здалека. Вони піднесли голос, гукаючи:
«Ісусе, Наставнику, помилуй нас!» Побачивши їх, Він сказав: «Підіть і
покажіться священикам». І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися.
Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним
голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарянин. У
відповідь Ісус сказав: «Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? Не
здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей
чужинець?» І сказав Він йому: «Підведися і йди; твоя віра тебе спасла»
(Лк. 17, 11-19)
В Євангелії проказа набуває символічного значення, вона є символом, знаком хвороби, яка є в душі людини. Існує багато симптомів і причин виникнення цієї недуги, яка спочатку може бути прихованою, але згодом проявляється назовні. Найбільш небезпечною лепра є в духовному значенні, адже її викликає гріх. Результатом душевної прокази є виключення людини з суспільства.
Для кожної людини є надзвичайно важливим бути вдячним Господу в час випробувань, час Хреста. Хоча Хрест є певним обмеженням, знаком нашої слабкості, але одночасно Хрест допомагає глибше відкривати Бога, визволяє нас від прокази гріха.
Не забуваймо дякувати Господу навіть у критичній ситуації.
Чому після спілкування з деякими «світлими» людьми ви відчуваєте повне знесилення та навіть сумніваєтеся у власній адекватності? Як «соціальні хижаки» використовують релігійні спільноти та чому їх так приваблює вразливість вірян? Про нарцисів розповідає клінічний психолог Олена Михайлюк.
У програмі «У Ваших намірах» — репортаж із другого дня паломництва Шепетівка – Бердичів, яке щороку організовують брати-францисканці. Почуємо отця Андрія Немченка та провінціала отця Бенедикта Свідерського про труднощі й радості дороги, особливий ювілей францисканської родини та молитву паломників за мир в Україні.
А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.
Марія Ярема, викладач богослов'я УКУ, доктор біоетики, говорить про совість людини. Вона визначає совість як "співзнання" з Богом, що потребує постійного духовного формування. Експертка детально описує три стадії дії сумління та застерігає від крайнощів: “широкої” совісті, яка виправдовує гріхи, та “вузької”, що породжує надмірну тривожність. Особлива увага приділяється важливості духовного наставництва для об’єктивної оцінки власних вчинків.
Разом із братом-францисканцем Андрієм Немченком говоримо про християнське розуміння відпочинку, його духовний зміст і місце в житті віруючої людини. Також шукаємо відповідь на запитання, як католику виконати недільний обов’язок під час відпустки, якщо поблизу немає католицького храму, та слухаємо розповіді слухачів про їхній літній відпочинок.