Чи всім відомо, яку роль зіграли отці Василіяни у житті Софії Київської?

Питання належності митрополичої кафедри було одним із найгостріших між уніатами й православними протягом всього часу функціонування уніатської Церкви в  Києві. Згідно попередніх пунктів примирення, про які повідомив до Риму 29  жовтня 1632 р. нунцій Онорато Вісконті, Собор св. Софії Київської мав залишатися у  власності унійного митрополита. Але вже на основі остаточних "Пунктів примирення", затверджених королем Речі Посполитої Владиславом ІV цього  ж року, кількома днями пізніше, кафедральний храм св. Софія в Києві передається православним. Таке рішення було охарактеризоване Римом, як несправедливе, та ігнорувалося Святим Престолом ще протягом тривалого часу. 12 липня 1633 р. в наслідок силового вирішення проблеми підпорядкування Софії Київської— ​собор св. Софії в  Києві остаточно перейшов у  юрисдикційне підпорядкування православних. Тоді ж й остаточно перестав функціонувати й василіянський монастир при Соборі св. Софії Київської.    Будемо сподіватися, як зазначав о. Теодозій Янків, ЧСВВ організатор і натхненник будівництва василіянського монастирського комплексу в Києві, що у новому – третьому тисячолітті християнства, тут над Дніпром, Духовний центр Чину Св. Василія Великого стане одним із наріжних каменів Київської Церкви…  

Василіяни на межі ХХ – ХХІ ст. в Київ не прийшли, вони повернулися сюди після  більше чим 300-літньої вимушеної відсутності.