Отець Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів продовжував цикл програм "Риси Бога" темою: "Праця, як відлуння нашої схожості до Бога".
Чому Бог запрошує саме людину удосконалювати цей світ? Чому не все творіння людини є добрим? Як Господь із злого робить добро?
"Воскресіння Христове є завершенням творіння. Те, що Отець воскресив Сина дає нам зрозуміти, яке має мислення Творець щодо людини. В Ньому є постійний розвиток, який Він дає людині.
Людина має перед собою постійно обличчя Творця, що Він робить і як робить.
Ніколи не зрозуміємо, чому людина, яка покликана до добра - робить зло! Будь-який вчинок є таємницею.
Бог творить з нічого, а людина перетворює матерію, - розповідає катехит.
Праця схожа на скелю, з якої має вийти щось гарне. Цю скелю нам дає Бог. Підходячи до праці, людина відкриває красу досконалості Бога в собі, таємницю творіння та шедевр, який буде результатом праці. Це дуже гарно можемо побачити у мистецтві. Для композитора скелею є ноти, для художника - фарби.
Будь-яка праця - це мистецтво.
Художник має перед собою гаму кольорів, фарб. Жодної фарби він не вигадав. Кожен художник має свій світ кольорів. Він бачить, як озеро має виглядати у будь-яку пору доби, чого ми не помітимо. Щоб намалювати камінь, художнику треба передати усі відтінки, які ми не бачимо, - наводить приклад брат Олександр.
Людина, яка перестане розвиватися, завжди схильна до того, щоб знищити своє життя. Якщо у певному моменті свого життя людина усуває образ Бога, досконалості, то отримає карикатуру. Не йдеться про те, що я маю бути богом, ні! Лише у розумінні моєї праці, покликання, моїх дарів - немає меж. Я маю постійно вдосконалюватися і направлятися, тобто бачити постійно перед собою обличчя Бога. Як цього не буде, то людина бачить лише карикатуру. Бо обличчя людини без обличчя Бога, людина праці без відлуння праці Бога - є лише карикатура, завжди спотворення.
Інколи у середовищі різне сприйняття праці: праця для здобуття коштів; достойна чи недостойна праця, залежно, що виконую; праця як приниження людської гідності. Це говорить про одне, що з такого середовища був усунений Бог. Наприклад, згадаймо, що відбувалося у концлагерях радянських і фашистських. Скажемо, злочинці хотіли виховати людей через працю. Люди ці зненавидіти працю, бо праця знищила їх. Така праця немає нічого спільного з Богом.
Чому за радянських часів людина намагалася будь-яким чином мати кращу працю, з точки зору радянського суспільства? Не дай Боже бути колгоспником чи прибиральницею. А як вчителем, лікарем - то ти хтось, а як людина просто прибирає - то ніким! З такого суспільства викинутий Господь.
Будь-яка праця, яку виконує людина - це мистецтво".
У новій катехезі на Радіо Марія отець Григорій Рогацький роздумує над тим, чому ми покликані віддавати Богові найкраще з того, що маємо. Чи потребує Господь наших матеріальних дарів, і як щире дарування часу, сил та уваги змінює серце самої людини? Дізнайтеся про духовну логіку «першоплодів» та важливість щирості, яка перевершує будь-яку ціну.
У програмі “Катехиза” отець-кармеліт Віталій Козак розглядає небезпечний зв'язок між релігією та політикою, використовуючи цикл романів «Дюна» Френка Герберта як алегорію. Він пояснює, що релігія має колосальну силу впливу, оскільки апелює до сенсу життя, проте вона стає руйнівною, коли політики перетворюють її на інструмент контролю та маніпуляцій. Через образ Пола Атріда висвітлюється трагедія культу особи, де лідер поступово замінює Бога, перетворюючи живу віру на сліпий фанатизм. Священник наголошує на важливості критичного мислення та смирення, застерігаючи від ідеалізації земних правителів. Порівнюючи шлях месії з «Дюни» та служіння Ісуса Христа, катехит закликає шукати істину, яка визволяє, а не ідеології, що поневолює. Зрештою, жодна система чи лідер не можуть замінити Бога, а фанатизм починається там, де зникають запитання.
У цьому радіоефірі о. Гжегош Вавжиняк аналізує значення прихованого життя Ісуса Христа в Назареті, підкреслюючи історичну та духовну цінність цього періоду. Він пояснює, що звичайне повсякдення Спасителя у знедоленому краї освячує рутину кожної людини, перетворюючи її на історію спасіння. Катехит фокусує увагу на важливості слухання Божого Слова та підготовці до місії через тишу й працю. Окремо розглядаються ключові місця Назарету, зокрема джерело Діви Марії, де, згідно з апокрифами та традицією, розпочалося Благовіщення. Священник закликає слухачів шукати Бога не лише в чудесах, а й у власній буденності, наслідуючи приклад Святої Родини.
Про життя пастиря, який після років служіння перебуває на спочинку, причини тривання війни та роль радіо Марія в житті християнина говорить єпископ-емерит Леон Дубравський
У продовження попередньої історії про Святу Марію Домініку Мадзарело, співзасновницю Салезіанського Згромадження, с. Наталія Вакулішина знайомить нас із особливостями духовного життя сестер-монахинь на чолі із настоятелькою, яка і стала святою. Бідність і злидні, які супроводжували першу салезіанську спільноту сестер у селі Морнезе, сприяли тому, щоб називатись сьогодні Домом Божої любові.