Отець Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів продовжував цикл програм "Риси Бога" темою: "Праця, як відлуння нашої схожості до Бога".
Чому Бог запрошує саме людину удосконалювати цей світ? Чому не все творіння людини є добрим? Як Господь із злого робить добро?
"Воскресіння Христове є завершенням творіння. Те, що Отець воскресив Сина дає нам зрозуміти, яке має мислення Творець щодо людини. В Ньому є постійний розвиток, який Він дає людині.
Людина має перед собою постійно обличчя Творця, що Він робить і як робить.
Ніколи не зрозуміємо, чому людина, яка покликана до добра - робить зло! Будь-який вчинок є таємницею.
Бог творить з нічого, а людина перетворює матерію, - розповідає катехит.
Праця схожа на скелю, з якої має вийти щось гарне. Цю скелю нам дає Бог. Підходячи до праці, людина відкриває красу досконалості Бога в собі, таємницю творіння та шедевр, який буде результатом праці. Це дуже гарно можемо побачити у мистецтві. Для композитора скелею є ноти, для художника - фарби.
Будь-яка праця - це мистецтво.
Художник має перед собою гаму кольорів, фарб. Жодної фарби він не вигадав. Кожен художник має свій світ кольорів. Він бачить, як озеро має виглядати у будь-яку пору доби, чого ми не помітимо. Щоб намалювати камінь, художнику треба передати усі відтінки, які ми не бачимо, - наводить приклад брат Олександр.
Людина, яка перестане розвиватися, завжди схильна до того, щоб знищити своє життя. Якщо у певному моменті свого життя людина усуває образ Бога, досконалості, то отримає карикатуру. Не йдеться про те, що я маю бути богом, ні! Лише у розумінні моєї праці, покликання, моїх дарів - немає меж. Я маю постійно вдосконалюватися і направлятися, тобто бачити постійно перед собою обличчя Бога. Як цього не буде, то людина бачить лише карикатуру. Бо обличчя людини без обличчя Бога, людина праці без відлуння праці Бога - є лише карикатура, завжди спотворення.
Інколи у середовищі різне сприйняття праці: праця для здобуття коштів; достойна чи недостойна праця, залежно, що виконую; праця як приниження людської гідності. Це говорить про одне, що з такого середовища був усунений Бог. Наприклад, згадаймо, що відбувалося у концлагерях радянських і фашистських. Скажемо, злочинці хотіли виховати людей через працю. Люди ці зненавидіти працю, бо праця знищила їх. Така праця немає нічого спільного з Богом.
Чому за радянських часів людина намагалася будь-яким чином мати кращу працю, з точки зору радянського суспільства? Не дай Боже бути колгоспником чи прибиральницею. А як вчителем, лікарем - то ти хтось, а як людина просто прибирає - то ніким! З такого суспільства викинутий Господь.
Будь-яка праця, яку виконує людина - це мистецтво".
Що навчає Церква про Розарій? Звідки ця молитва виникла, яке її коріння? Пояснює в катехизі отець Матеуш Годек, директор Катехитичної Школи Харківсько-Запорізької дієцезії, настоятель парафії Архангела Михаїла в м. Павлоград, даючи практичні поради про те, що може допомогти нам молитися, та як поглибити молитву Святого Розарію у своєму практичному духовному житті.
У програмі «Катехиза» о. Андрій Немченко говорить про розарій. Катехит розкриває цю духовну практику як молитву, в якій беруть участь воля, розум та почуття. Через приклади святих, які щодня молились розарій, священник доводить, що постійне звернення до Богородиці є надійним джерелом внутрішньої сили та ефективною духовною зброєю проти зла.
Ідеологія та контроль не просто нав'язують зовнішні правила, а поступово деформують внутрішній світ особистості, змушуючи людину непомітно адаптуватися до несправедливості через страх і пошук безпеки. Цей тихий процес підміни життєвих орієнтирів замінює традиційні поняття добра і зла на зручні критерії вигоди чи безпеки, що призводить до розмивання совісті та життя за подвійними стандартами.
У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», говорить те, що блаженства виконують обітниці Господа не лише в земному житті, але й у Царстві Небесному. Хто такі блаженні вбогі, тихі, зусмучені, голодні й спраглі справедливості, милосердні, та як ми можемо переживати блаженства у своєму житті, відкинувши непотрібне вже тут і тепер? Священник радить: "Важливо звільнити місце для діяння Святого Духа, з Його поміччю досвідчемо блаженства".
Чим ми щодня наповнюємо свій розум — і як це впливає на наше серце та духовне життя? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, пояснює, як інформація, образи та емоції впливають на духовне життя людини — і чому емоційні реакції можуть ставати частиною духовної боротьби.