Того часу почув і цар Ірод, оскільки явним стало Ім’я Ісуса, і люди говорили, що це — Йоан Хреститель устав з мертвих, тому й такі могутні сили діють у Ньому. Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші говорили, що це — пророк, як один із пророків. А Ірод, почувши, сказав: «Той Йоан, якому я відтяв голову, це він воскреснув!»
Адже сам Ірод, пославши воїнів, схопив Йоана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею. А Йоан казав Іродові: «Не дозволено мати тобі жінку твого брата!» Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Йоана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, й оберігав його, а слухаючи, відчував сильну розгубленість, але слухав охоче. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галілейських старшин, увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: «Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!» І він сильно поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого». І вона, вийшовши, запитала в матері: «Що мені попросити?» Та ж сказала: «Голови Йоана Хрестителя!» І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: «Хочу, щоб ти негайно дав мені на полумиску голову Йоана Хрестителя!» І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав ката, наказавши принести його голову. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері. А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його в гробниці.
Того часу Господь сказав: «Хто з вас, маючи слугу, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: “Негайно йди та сідай до столу?” Та хіба не скаже йому: “Приготуй щось мені поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?” Чи стане дякувати він слузі, тому що він виконав наказане? Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: “Ми, непридатні слуги, зробили те, що повинні були зробити”».
Наближалася юдейська Пасха, й Ісус піднявся в Єрусалим. І знайшов у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і міняльники грошей, які там сиділи. Зробивши бича з мотузок, Він вигнав усіх із храму, й овець і волів, розсипав монети у міняльників, а столи поперевертав.
Чому перед створенням людини Бог говорить у множині: «Створімо людину на Наш образ»? До кого Він звертається? І що історія створення розповідає нам про те, ким насправді є людина? Про це у своїй катехезі на Радіо Марія розповідає отець Олексій Самсонов.
Того часу Ісус сказав до своїх учнів: «Був один багатий чоловік, котрий мав управителя, якого звинуватили, нібито він розтрачує його майно. Покликавши його, сказав йому: “Що це я чую про тебе? Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш розпоряджатися”. Став міркувати собі управитель: “Що ж мені робити, адже мій пан позбавляє мене управління? Копати не маю сили, жебракувати соромлюся.
Того часу наближалися до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і разом з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?