Слухати Радіо

Зараз в ефірі

19:00

Молитовна лінія

В ефірі

Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)

21:00

Вечірній ефір

22:00

Катехиза

22:40

Духовні читання

23:00

Слово на кожен день

23:45

Літургія годин (Бревіарій)

00:00

Розарій

00:30

Катехиза

01:10

Католицька енциклопедія

01:40

Духовні читання

02:00

Катехиза

03:00

Меса

03:40

Розарій

04:00

Коронка до Божого Милосердя

04:20

Святий дня

05:00

Молитва

06:00

Дитяча катехиза

06:20

Голос народу, голос Божий

07:00

Меса

"Чому Йосип Єгипетський є образом Ісуса Христа

Поділитись з друзями
Катехеза отця Олексія Самсонова з циклу "Біблійні постаті" про історію життя Йосипа Єгипетського описану в книзі "Буття": "Чому Йосип є образом Ісуса Христа".

Чому Йосип – образ і тип Христа?

1. Йосип був дорогим сином, найулюбленішим дитиною Якова. Його він любив більше інших своїх дітей, і Йосип був цього гідний. Саме йому Яків подарував дивовижне прикраса – різнобарвну ризу: «Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх <…> і справив йому квітчасте вбрання» (Бут. 37:3). Улюбленим Сином був і Христос. Улюблений Син Небесного Отця. Тому і було чути Його голос під час Хрещення і Преображення: «Це Син Мій Улюблений» (Мф.3:17). І Христос як Єдинородний Син Отця мав дивовижну прикрасу – ризу Божественності. Христос є Єдинородний Син і Слово Боже, істинний Бог.

2. Йосипу заздрили його брати. Їм було не під силу винести його перевагу і радіти радощам свого брата. Те ж саме сталося і з Христом. Його ненавиділи і Йому заздрили «люди Божі», первосвященики і фарисеї. Пилат «знав, що первосвященики видали Його через заздрощі». Заздрість – це наша первинна і вроджена пристрасть. За нею йдуть ненависть, злоба, підступні плани, христовбивчі дії. А первосвященики не змогли бачити велич Христа і відчути той вплив, який Він надавав на народ.

3. Брати хочуть вбити невинного Йосипа. Таємно змовившись, вони вирішили: «Підемо тепер, і вб’ємо його» (Бут. 37:20). Так само сталося і в випадку з Ісусом: змови, таємні збори, де первосвященики обмірковували, як їм знищити цього небезпечного для себе Вчителя. «І радилися, щоб підступом взяти Ісуса й убити» (Мт. 26:4). Володарі Ізраїлю, первосвященики, книжники, фарисеї домовляються, як їм схопити і вбити Ісуса – свого обраного брата. «Підемо тепер, і вб’ємо його», ці слова братів Йосипа чуються і в притчі про злих виноградарів, що є очевидним символом рішення юдеїв про вбивство Сина Царя, Ісуса.

4. Брати продали Йосипа за 20 монет: «Продали Йосипа ізраїльтянам за двадцять срібняків» (Бут. 37:28). Той брат, який запропонував вчинити таким чином, звався Юдою. Тут передбачається ситуація зради Христа, де ініціатором самої несправедливої і ганебної угоди став Юда, який продав Христа за тридцять срібняків.

5. Йосип постраждав як від рук своїх братів, так і від рук чужинців – єгиптян. Брати кинули його в глибоку яму на поживу звірам. Єгиптяни кинули його в темницю, як злочинця, хоча він був невинний. Невинний і чистий Йосип став жертвою наклепу. Подібним чином страждав і терпів Христос. Брати юдеї прирекли його на тортури і муки. Але і чужинці римляни, яким видали Ісуса юдеї, мучили його. Його взяли під варту, повели на суд, як лиходія, засудили, як злочинця, і, врешті-решт, стратили на хресті.

6. Однак Йосиф не назавжди залишився приниженим. Від приниження ями і в’язниці він прийшов до слави. Фараон підняв його з глибин темниці і зробив намісником: «Я поставив тебе над усім краєм єгипетським» (Бут. 41:41). Це прообраз славного Воскресіння Христа. Христос був кинутий в яму смерті і могили. Але Він недовго залишався там, воскреснув на третій день. Після страстей – слава. Після Хреста – Воскресіння.

7. І остання ознака. Йосип, будучи намісником Єгипту за часів голоду, відкрив зерносховища, поділився пшеницею і нагодував своїх голодних братів. Дарувальником зерна став і Христос. Зерносховища його невичерпні. Він завжди готовий дарувати і віддавати Себе: годувати Своїм святим хлібом, поїти Своєю чесною кров’ю. Живити Святим Причастям.

з сайту:     http://kyiv-pravosl.info/2017/04/10/velykyj-ponedilok-svyatyj-josyp-prekrasnyj/

Відгуки

"Любитимеш Господа, Бога свого", - коментар Євангелія дня

"Любитимеш Господа, Бога свого", - коментар Євангелія дня

Того часу підійшов до Ісуса один із книжників і запитав Його: «Яка заповідь є першою з усіх?» Ісус відповів: «Перша є: Слухай, Ізрáїлю: Господь, наш Бог — єдиний Господь, і любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом,і всією своєю силою”.
Ісус виганяє німого біса, - коментар Євангелія дня

Ісус виганяє німого біса, - коментар Євангелія дня

Того часу Ісус виганяв біса, який був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, — а люди дивувалися. Деякі ж з них сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». 
Притча про немилосердного боржника, - коментар Євангелія дня

Притча про немилосердного боржника, - коментар Євангелія дня

Того часу, підійшовши до Ісуса, Петро сказав: «Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, то чи маю йому прощати? І чи аж до семи разів?» Відповів йому Ісус: «Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім. Тому-то Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який схотів провести розрахунки зі своїми слугами. 
Ми не розуміємо Ісуса Христа, - коментар Євангелія дня

Ми не розуміємо Ісуса Христа, - коментар Євангелія дня

Того часу,  сходячи в гору до Єрусалима, Ісус узяв Дванадцятьох учнів окремо і дорогою сказав їм: «Ось, піднімемось в Єрусалим, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам; і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам на наругу, на бичування та розп’яття, а третього дня Він воскресне». Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього. 
"Чому священників називають Отцями? - коментар Євангелія дня

"Чому священників називають Отцями? - коментар Євангелія дня

Того часу Ісус промовив до натовпу і до своїх учнів, кажучи: «На сідалище Мойсея посідали книжники та фарисеї. Все, що лише скажуть вам, робіть і виконуйте; але так, як вони, не чиніть, бо вони кажуть і не роблять. Вони в’яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем своїм не хочуть їх поворухнути.