Отець Валентин Матушевський коментує Євангеліє від Луки 2:22-40. Дізнаємось про свято Стрітення Господнього, страждання та любов Господа.
Коли, згідно із Законом Мойсея, виповнилися дні їхнього очищення, то Ісусові батьки принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «Кожне немовля чоловічої статі, яке відкриває материнську утробу, святе для Господа назване буде». І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — одну пару горлиць або двоє голубенят. І ось в Єрусалимі був один чоловік, на ім’я Симеон, муж праведний й богобоязний, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому об’явлено Духом Святим, що він не побачить смерті, перш ніж побачить Помазаника Господнього. І прийшов він у Духові до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його в обійми, і благословив Бога, кажучи: «Нині відпускаєш свого слугу, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу — Ізрáїля!» І Його батько та мати дивувалися усьому тому, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на руїну і на повстання багатьох в Ізрáїлі та як знак, якому будуть противитись; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися задуми багатьох сердець!» І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона постаріла в численних днях своїх, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та благаннями. І в ту годину, підійшовши, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.
Слово Господнє.
Як молода італійка від праці на виноградниках дійшла до заснування освітніх осередків для дівчат - розповідає сестра-салезіанка Наталія Вакулішина. Св. Марія Домініка Мадзарелло під час важкої хвороби відкрила покликання до навчання та виховання дівчат. Амбітна та працьовита, вона під духовним керівництвом небайдужого священника втілила в життя бажання, яке з Божого натхнення зародилось в її душі, і перетворила його на щире служіння Богу та молоді. Саме так виникла жіноча гілка салезіанської родини, яка поширилась на всі континенти світу і наразі діє і в Україні.
"Вони вже пройшли шлях, яким ми зараз ідемо, і можуть допомагати нам, будучи близько Бога тепер", - отець-палотин Вальдемар Павелець, душпастир парафії Христа Царя Всесвіту в м. Києві заохочує звертатися про допомогу до тих, хто зміг за життя у світі досвідчити відблиск святості Бога, залишившись вірними Йому до кінця.
“Справжня ідентичність людини реалізується не через задоволення власних потреб, а через жертовну самовідданість та сопричастя з ближнім”, - говорить о. Олександр Кушта. Спираючись на тексти Книги Буття, катехит висвітлює основні положення “Богослов’я тіла” св. папи Йоана Павла II.
Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одними й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Отець Іван Держило, священник трьох парафії на Тернопільщині, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії УГКЦ, розпочинає цикл катехиз про заповіді як обіцянки, та запрошує у цьому ефірі до роздумів про те, як стати виконавцями Божих заповідей.
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.