Отець Валентин Матушевський коментує Євангеліє від Луки 2:22-40. Дізнаємось про свято Стрітення Господнього, страждання та любов Господа.
Коли, згідно із Законом Мойсея, виповнилися дні їхнього очищення, то Ісусові батьки принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «Кожне немовля чоловічої статі, яке відкриває материнську утробу, святе для Господа назване буде». І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — одну пару горлиць або двоє голубенят. І ось в Єрусалимі був один чоловік, на ім’я Симеон, муж праведний й богобоязний, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому об’явлено Духом Святим, що він не побачить смерті, перш ніж побачить Помазаника Господнього. І прийшов він у Духові до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його в обійми, і благословив Бога, кажучи: «Нині відпускаєш свого слугу, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу — Ізрáїля!» І Його батько та мати дивувалися усьому тому, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на руїну і на повстання багатьох в Ізрáїлі та як знак, якому будуть противитись; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися задуми багатьох сердець!» І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона постаріла в численних днях своїх, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та благаннями. І в ту годину, підійшовши, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.
Слово Господнє.
“Справжня ідентичність людини реалізується не через задоволення власних потреб, а через жертовну самовідданість та сопричастя з ближнім”, - говорить о. Олександр Кушта. Спираючись на тексти Книги Буття, катехит висвітлює основні положення “Богослов’я тіла” св. папи Йоана Павла II.
Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одними й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Отець Іван Держило, священник трьох парафії на Тернопільщині, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії УГКЦ, розпочинає цикл катехиз про заповіді як обіцянки, та запрошує у цьому ефірі до роздумів про те, як стати виконавцями Божих заповідей.
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.
13 травня — дата, яка символічно об'єднує португальське селище Фатіма, площу Святого Петра у Ватикані та долю сучасної України. Чому замах на Папу Йоана Павла ІІ та агресія Росії проти України мають спільне метафізичне коріння? У цій статті, заснованій на катехезі отця Романа Лаби, ми розглядаємо «помилки Росії» не лише як політичну ідеологію, а як глибоку духовну патологію — «абортивну ментальність», що намагається знищити суб’єктність цілих народів.
Чи має християнин бути безпорадною жертвою? Чи правильно ми розуміємо слова Ісуса про «другу щоку», і яку тотальку революцію робить Ісус в нагірній проповіді? Брат-капуцин Матвій Стибурський, священник РКЦ, парафії Матері Божої Ангельської у м. Вінниця, розкриває правдиве християнство через розуміння позиції Ісуса Христа, яка допомогає практиктично застосовувати її в щоденному житті при насильстві, що зустрічаємо у світі.