Через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, і поширилася чутка, що Він удома. І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово. І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо.
Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, зробивши прохід, опустили носилки, на яких лежав паралізований. Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: «Сину, прощаються твої гріхи!» Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: «Чому Він так каже? Він зневажає Бога! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?» І тут же Ісус, узнавши своїм духом, що вони собі так міркують, каже їм: «Що це ви думаєте в серцях ваших? Що легше: сказати паралізованому “прощаються тобі гріхи”, чи сказати “встань, візьми свою постіль і йди”? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі – говорить паралізованому, – кажу тобі: встань, візьми постіль свою та йди до свого дому!» І той, узявши постіль, тут же встав і вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: «Ніколи такого ми ще не бачили!» (Мк 2, 1-12)
У катехезі о. Олексій Самсонов розповідає про життя та духовну спадщину архієпископа Фултона Шіна – проповідника, який допомагав мільйонам людей відкривати християнську віру через радіо й телебачення.
Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, він возліг до столу. І от жінка, яка була в тому місті, грішниця, довідавшись, що Він возлежить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; і, ставши ззаду біля Його ніг, вона, плачучи, слізьми почала обмивати Його ноги та обтирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.
Того часу Господь сказав: «До кого це Мені порівняти людей цього роду? До кого вони подібні? Подібні вони до дітей, які сидять на майдані і гукають одне одному, кажучи: “Ми вам грали на флейті, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!”
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя мати!» І від тієї години взяв її учень до себе.
Того часу Ісус розповів учням притчу: «Чи може сліпий сліпого дорогою водити? Чи не впадуть обидва в яму?