Дитячі страхи

У дітей віку 2-х і трохи старших, виникають страхи, пов’язані з персонажами казок – вовк «Червона шапочка» чи ін.. У тих, що бояться покарання з боку батька. Вовк також асоціюється з фізичним болем, який виникає при уявлені укусу гострими зубами – це суттєво, якщо врахувати страх дітей перед уколами та болем. Ближче до 4-х років у кошмарних снах  починають фігурувати Баба Яга, що відображує проблеми дитини у взаємовідносинах з суворою матір’ю, яка не дуже ласкава, чи погрожує покаранням. Ось чому 2-3-х річні діти іноді просять батьків вбити Бабу Ягу чи Вовка, щоб захиститися від нічних кошмарів. Такі прохання частіше направлені на батька, як захисника, якщо він в очах дитини сильний – такі прохання не можна вважати дурнею, відмахуватися від них або вважати примхою. Це є свідченням того, що є якісь обставини в житті дитини, що тривожать її, і, як правило, це пов’язано зі взаємовідносинами серед дорослих в родині.
Якщо дитина вдень перенесла, але не зовсім усвідомила  якийсь жах або страждання,  вночі може відбуватися боротьба з чудовиськами, що фактично були породжені батьками. Якщо дитина просипається від страху, її треба заспокоїти, убаюкати, і травмуючі сновидіння пройдуть. Деякі діти потребують вже з 6-8 місяців життя, щоб їх перед сном колисали, ніжно співали пісні, торкалися, обнімали – все це створює емоційний комфорт і безпеку. Якщо дитина не може пробудитися під час кошмару, покликати на допомогу, в неї розвивається відчуття неспроможності перед жахом. Це може нанести психічну травму  у дуже емоційних та нервовоослаблених дітей. Якщо такі діти не можуть закричати вночі – паралізовані страхом,  то спазм голосових зв'язок, що виник, може виявитися вдень, коли голос, при неспокої, переривається від хвилювання, важко говорити. Так може виникнути заїкання. Додатковим його джерелом можуть стати будь-які зовнішні збудники – гавкання собаки, сигнал машини – і т.ін. Щоб дитина спокійно спала, без страшних сновидінь, вона повинна знати, що їй нічого не загрожує, що її люблять та завжди захистять. День дитини повинен бути наповнений рухами, іграми, радістю, сміхом, новими враженнями, але – не надмірними. Тоді сни будуть світлими та легкими. Не треба вкладати дитину спати дуже рано та дуже пізно. Інакше відбудеться перезбудження, порушення звичайного біоритму сну. Краще, коли час для засинання один й той ж. Час сну може змінюватись з віком дитини у бік його зменшення. 
Щодо різновидів страхів, в одному з досліджень матерів, що мали дітей від 1-3 років, пропонували два десятка різновидів страхів. Найбільш частими у дітей 2-х років виявились: страх неочікуваного звуку – 52% дітей, страх залишитися самим – 44%, потім – страхи уколів, болі, мед працівників. Збільшується кількість страхів перед засинанням після 2-х років життя, особливо у хлопчиків (що пов’язано з більш частими у них нічними кошмарами) – сімейними конфліктами. Проблеми страхів у дітей відсутні у батьків, що ведуть себе з дітьми впевнено та гнучко, враховують особливості їхнього темпераменту, рахуються з їхнім «я». Страхи до 3-х років зменшуються чи припиняються, якщо поруч з дитиною є мама, в родині домінує батько, батьки не ведуть «війни», розвивають, а не придушують «Я» дитини.
Від 3-х до 5 років – емоційно наповнюється «Я» дитини. Дитина вже може визначити свої почуття словами, намагається зрозуміти інших, бути близькою до ін. людей. Починає формувати ся відчуття спільності – «ми». Спочатку під цим «ми» дитина має на увазі себе та батьків (чи тих, хто їх заміняє), а потім – себе і однолітків. Починає встановлюватися ряд моральних категорій, дитина вже починає відчувати вину. Збільшується самостійність – дитина вже добре сама грається. Не потребує постійної присутності мами та дорослих, прагне до спілкування з однолітками. І починає багато фантазувати – з фантазіями можуть приходити і страхи.
Найбільш інтенсивно формуються такі емоції: любов, ніжність, жалість, співчуття. Ці відчуття дитина виявляє по відношенню до обох батьків, якщо між ними немає конфлікту. Діти часто говорять, що любити їх можна, а не любити – ні, якщо ти мене покараєш, я все одно буду тебе любити. Батькам треба бути дуже обережними з фразами: «Я не люблю тебе», «Я не буду з тобою товаришувати, гратися», - діти дуже болісно реагують на них, вони викликають неспокій і є основою для формування страхів. Іноді про це свідчить деяка загальмованість дитини, нестійкість настроїв, капризи.
Якщо все в родині добре, діти люблять обох батьків, але емоційно перевагу надають комусь з батьків протилежної статі. Хлопчик – мамі, дівчинка – тату. Особливо яскраво це виявляється в 4 роки. Дівчатка ніжно люблять татусів, особливо якщо присутня ще й зовнішня схожість, а хлопчики емоційно тяжіють до мами. Це перший такий досвід відносин з протилежною статтю, які згодом, у шлюбі обов’язково знайдуть своє відображення, коли вже подружжя будуть проявляти один до одного ті почуття любови, які вони переживали по відношенню до батьків іншої статі в дитинстві. Якщо в дитинстві були конфлікти, непорозуміння у взаємовідносинах з батьками ін. статі, то це, у сукупності з ін. умовами, буде сприяти виникненню проблем, конфліктів у шлюбі, коли дитина стане дорослою. Тут може бути надзвичайне очікування відповідного почуття любові, несвідома персоніфікація – ототожнення – чоловіка/дружини – образу батька/матері або прагнення відтворити в шлюбі звичний стиль сімейних відносин у дитинстві (ось чому, якщо такі конфлікти були в дитинстві, дорослі люди повторюють негатив батьків, ПРИТЯГУЮТЬ проблеми – жінки знаходять чоловіка, що п’є, або б’є дружину і т.п.; одинока мама виховує дочку, яка потім також стає одинокою). Але у віці 3-5 років недостатня емоційна чуйність батьків ін.. статі породжує неспокій та нестійкі емоції як засіб для зосередження уваги на собі. Діти часто несвідомо використовують страхи, особливо перед сном. Тоді батькам слід більше посидіти з дитино, поговорити, погладити, приділити увагу, не бути суворими, формальними, принциповими, як вдень.
Найбільш розповсюджені страхи у 3-5- років: страх самотності, темряви закритого простору. Дитина не бажає залишатися сама коли засинає, постійно кличе маму, в кімнаті повинно горіти світло, двері – напіввідкриті. При  невиконанні однієї з цих умов – неспокій зберігається, а сон не наступає. Хвилювання може проявлятися і у зв’язку з очікуванням кошмарів.
Дуже багато залежить від батьків, їх вміння не створювати з цих вікових страхів проблему, вчасно заспокоїти дитину, не настоювати на виконанні своїх вимог, не бути віддаленим від дитини вдень, гратися, пестити. Поза сном дитина цього віку лякається тісного та темного приміщення, якщо її залишили зненацька саму або спеціально – покарали (приклад – хлопчик 4 роки обмочився, вихователька покарала закривши в туалеті – нервовий тик обличчя та тіла; дівчинку 7 років закрив в гаражі хлопчик – кричала  уві сні – заїкання – пройшло після лікувальних ігор). Знову на перший план виходять герої казок – до вовка та баби Яги приєднується Бармалей, Карабас Барабас – єдина порада – любити дітей і давати їм зрозуміти це. 
Іноді  ці злі казкові образи казок витісняють те негативне, що є в батьках – нейтралізують конфлікт між батьками та дітьми.
Дуже вагома роль батька, якщо він не виконує роль захисника дитини, не має контакту з нею, особливо з сином, - це буде негативно позначатися в подальшому розвитку – в підлітковому віці дитина буде мати тривожність, невпевненість, страх перед аудиторією, відповідями на уроках, невмінням постояти за себе.
Після 5 років інтенсивно розвивається абстрактне мислення, діти узагальнюють, класифікують, формуються міжособистісні відносини, розуміють і приймають ролі, формується система цінностей – почуття родини, будинку, значення родини для продовження роду – іноді хлопчики заявляють про своє бажання одружитися на мамі, а дівчатка – вийти заміж за батька. Діти з 5-6 років вже розуміють, що батьки бувають гарні і погані. Погані – це ті, які несправедливі до дитини, сваряться та не можуть порозумітися. Щодо страхів – їх відчувають більше діти послушні – бояться порушувати правила і приписи, особливо якщо їх озвучують авторитетні для них люди – батьки, вихователі.