"До чого подібне Царство Боже?" - Євангеліє дня

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Я є справжня виноградна лоза, а Мій Отець – виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає, а всяку, яка родить плід, очищає, щоб рясніше родила. Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, а Я – у вас. 

Першого дня тижня Марія Магдалина прийшля до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить – камінь відкочено від гробниці. Марія стала перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять – один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» 

Одного разу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж Його, зголодніли, заходилися рвати колосся і їсти. Побачили це фарисеї і кажуть до Нього: «Он Твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу». 

Того часу Ісус промовив такими словами: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо-бо моє любе й тягар мій легкий».

Ісус розповів фарисеям і книжникам слідуючу притчу:     «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят  дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: “Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась”.      Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками,  що їм не треба покаяння».