Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали.
Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізраїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягли, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?» Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба.
Відгуки
Того часу, коли Ісус увійшов в Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться».
Того часу Ісус розповів своїм учням притчу: «Погляньте на смоківницю і на всі дерева: коли вже пускають листя, і ви бачите це, то самі знаєте, що близько літо; так і ви, коли побачите, що це збувається, — знайте, що близько Боже Царство. Воістину кажу вам, що не мине рід цей, як усе станеться. Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть».
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Люди накладуть на вас свої руки і будуть переслідувати, видаючи в синагоги та в’язниці; поведуть вас до царів і володарів через Моє Ім’я; станеться ж вам це на свідчення. Отже, покладіть у серцях ваших не турбуватися наперед, що відповідати, бо Я вам дам слова та мудрість, яким не зможуть протистояти чи відповісти всі противники ваші. Видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і вб’ють декого з вас, і будуть ненавидіти вас усі через Моє Ім’я. Але й волосина з вашої голови не пропаде. У вашій терпеливості здобудете ваші душі».
Того часу, коли дехто говорив про храм, що прикрашений коштовним камінням та дарами, Ісус сказав: «Настануть дні, коли з того, що бачите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнований».
Того часу Ісус побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну бідну вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «Правду кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар Богові, а вона зі своєї вбогості вкинула все, що мала на прожиток».
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.