Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятована й жила!» І Він пішов з ним.
За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, – витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, – почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: «Якщо лише доторкнуся до Його одягу, – буду врятована!» І враз всохло джерело її крові, і вона відчула в тілі, що була зцілена від хвороби. Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: «Хто доторкнувся до Мого одягу?» А Його учні говорили Йому: «Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: “Хто доторкнувся до Мене?”» І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду. Він же промовив до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги». Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?» Ісус, почувши промовлене слова, говорить старшому синагоги: «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана – брата Якового. Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!» Та з Нього почали насміхатися. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, говорить до неї: «Таліта кум» – що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!» І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І нестямилися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Відгуки
В той час Ісус явився одинадцятьом і сказав їм: «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє. Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, осуджений буде. І такі знамення будуть супроводжувати тих, хто повірив: Моїм Ім’ям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами, братимуть у руки зміїв; і хоча щось смертоносне вип’ють, їм не зашкодить; будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими».
Того часу Ісус зі своїми учнями відійшов до моря, і великий натовп пішов за Ним з Галілеї та з Юдеї, з Єрусалима та з Ідумеї; а також великий натовп із Зайордання, з Тира й Сидона, почувши, що робив Він, зібрався до Нього.
Того часу Ісус увійшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав всохлу руку. Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити. І каже чоловікові, який мав суху руку: «Стань посередині». А їх запитує: «В суботу дозволено робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити?» Вони ж мовчали. І, обвівши їх гнівним поглядом, глибоко засмучений скам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув – і рука його відновилась. І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як би це Його погубити.
Одного разу, коли Ісус проходив у суботу через засіяні ниви, Його учні почали дорогою зривати колоски. А фарисеї казали Йому: «Поглянь, чому вони роблять у суботу те, чого не дозволяється?» А Він каже їм: «Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли опинився в потребі і зголоднів він сам і ті, котрі були з ним? Як увійшов до Божого дому – за первосвященика Авіятара – і хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім священиків, сам їв і дав також тим, котрі з ним були?» І сказав їм: «Субота постала для людини, а не людина для суботи, так що Син Людський є Господом також і суботи».
"Про найбільш важливі проблеми сучасної людини ми можемо говорити лише в контексті гуманітарних наук - філософії, історії, культурології. І коли ми їх невілюємо або не звертаємо уваги, то це певний гуманітарний злочин щодо майбутнього" - говорить доктор філософських наук Сергій Курбатов.
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.