З перемогою Джамали на Євробаченні, світ заговорив про депортацію кримськотатарського народу і вже дворічну російську анексію з особливою пристрастю, зворушений музичними образами пісні «1944» і особистою історією бабусі співачки Назил-хан. Ця історія була геть не поодинокою, трагедія чотирьох діб травня 44 вміщується в десятки тисяч свідчень, як очевидців так і їх пращурів. Ми пропонуємо почути історію з перших вуст, то ж викладаємо минулорічний ефір пам’яті до річниці депортації кримських татар. Унікальні архівні записи людей, котрі пережили депортацію 44 року, свідчення очевидців і коментарі канд.. історичних наук, етнографа Олени Соболєвої в «Рецептах життя».
«А как нас выслали, вы, наверно тоже не знаете. 18 мая поголовно, всех. По всему Крыму. В 4 часа утра стучаться, солдаты с автоматами. Нас сначала на улицу выгнали. А спросоня, десять лет, што я, много знала? Ну, там я накинула это, пальтишко. И ночная рубашка. Вышли на улицу, а двор не такой уж большой, вывели сразу возле, далеко не уходить, возле дома. Сели мы, вот так вот пушка стоит. Не пушка, а пулемет. Соседей тоже выводят...» - Муслімова Мусфере 1933 р.н., народилась в селы Чегерчи (Салин) Ленінського р-ну.
«Каждый день, каждый день ждали. Мы же не винные, мы же невиновные. Может были там какие-то виноватые люди. Мы же невиновные. Ни за что, наверное, думаем, разбираться будут. Кто виноват, того оставят, а кто невиноват – обратно. Каждый день ждали, каждый день ждали. И не дождались» - Абдураімова Местура 1935 р.н., народилася в с. Кучук-Асс Роздолинський (Ак-Шейхский) р-н.
«Это я по себе испытывал. По себе. Я не знал веру. Хотя моя мать верующая, но я не обратил внимание на это. Я говорю, почему, потому, что нас воспитывали в таком. А когда я сюда вернулся уже, я и подумал, что человек должен во что-то верить. Иначе это не жизнь. Я должен убедиться, я должен что-то делать, для себя, для человечества, я должен для кого-то. Для чего мы на свете живем? Что-то после себя оставить, добро. Только добро. Когда я начал все это, об этом думать, я перевоспитывал себя. Все это переломил. Советскую идеологию» - Муслімов Рефат1932 р.н., народився в с. Коз Судд. Р-ну.
Від карпатських витоків до териконів Донбасу — історія священника, який присвятив життя служінню людям у найважчих умовах. Дізнайтеся про життєвий шлях отця Василя Пантелюка: його роботу в реанімації, містичне покликання на Схід, заснування «Карітасу Донецьк» та відкриття унікального медичного центру для переселенців у Дніпрі.
Про освіту, освіченість та медіаграмотність, служіння людям з ментальними порушеннями та центри підтриманого проживання для них. Роль Церкви в соціальному служінні в часі війни. Про людяність та емпатію, роль волонтерства у соціальному служінні. Про це та багато іншого — наша розмова з отцем Володимиром Мамчиним, парохом парафії священномученика Йосафата Кунцевича, директором Карітас Стрийської єпархії УГКЦ, відповідальним за соціальне служіння Стрийської єпархії УГКЦ.
В рубриці "Люди надії" говоримо з отцем Романом Шкрібенцем, протопресвітером Бердичівського деканату УГКЦ, військовим капеланом, директором благодійного фонду Карітас Бердичів.
Про служіння військовим та їхнім сім’ям, волонтерство та силу соціальної згуртованості під час повномасштабної війни.
Відверта розмова з отцем Олександром Більським, парохом парафії Мучеників Макавейських УГКЦ у Бериславі Херсонської області, директором благодійної організації Карітас Берислав. Про ризиковане соціальне служіння під час окупації Берислава та після його звільнення, зруйноване місто і роль Церкви у відновленні життя людей на Півдні України після звільнення Херсонщини.
Гість програми
Стефанія Демчук, кандидат історичних наук, асистент кафедри історії мистецтв, історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та авторка книги
"Доба постів і карнавалів", розповідає про традиції пережиття і практики Великого посту в середньовічній культурі.