Розарій
Катехиза
Розмова з екзорцистом
Духовні читання
Катехиза
Біблійні читання
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Молитва
Дитяча катехиза
Житія святих
Ранкова молитва
Меса
Дитяча катехиза
Житія святих
Годинки
Молитовна лінія
Розарій
Долучаємося до подій української історії періоду XIII ст. разом з істориком, викладачем, дослідником Юрієм Комаровим в програмі Magistra vitae.
Репродукція одного із зображень князя Данила Романовича
Після доби роздробленості Руси, утворення Київського, Волинського, Галицького, Переяслівського, Чернігівського князівств, у 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович приєднав Галичину і утворив єдине Галицько-Волинське князівство. Особлива увага в розмові стосувалася постаті князя Данила Романовича (1238-1264) в контексті приєднання Київського князівства, зв’язків з Заходом й Римом, боротьбою з монголами та отриманням корони від Папи. Його правлінню передувала жорстока боротьба за владу в Галицькому князівстів, до якої були залучені руські князі, королі Угорщини, Польщі.
Далі вміщені матеріали, які в програмі були висвітлені фрагментарно, зважаючи на обмаль часу.
Поки мешканці Русі опановували нову історичну даність, в далеких монгольських степах сформувалась нова руйнівна сила, умовно названа татаро-монголами, яка, як смерч, у 1237-1240-х роках прокотилась нашими землями, а у 1241-му вдерлася до Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Трансільванії.
Продовжувати наступ до Європи кочовики поки що не стали, встановивши 238-річне принизливе іго на землях Русі.
Налякані володарі Заходу, постійно відчуваючи загрозу, звернули свої погляди на потужну духовну і політичну силу – Апостольський Престол в особі Папи Іннокентія ІV, який саме у ці грізні часи оголосив у 1245-му році скликання І Ліонського Вселенського собору.
На Схід були надіслані різні посольства. До Візантії та інших християнських патріархатів – з метою запросити до участі в роботі собору якомога більше ієрархів Церкви та виробити спільні рішення не тільки щодо доктринального порозуміння, а й визначитися з обороною проти мусульман в Малій Азії. Щоб зібрати побільше інформації про монголів та їхню завойовницьку політику, до Великої Орди за дорученням Папи відправився францисканець Плано-Карпіні, який у 1247-му році двічі зупинявся в Галицько-Волинському князівстві по дорозі в Орду та на зворотному шляху до Європи.
Князь Данило Галицький, вимушений отримувати принизливий ярлик на княжіння від татар, просив про допомогу Папи у боротьбі з Ордою та погоджувався на переговори з Римом щодо визнання зверхності Апостольського престолу.
Трагедія церковного розколу 1054-го року не ліквідувала остаточно зв’язки руських князівств із Заходом, в містах існували католицькі громади, працювали місіонери, зокрема, в Києві – домініканці (змушені, правда, його покинути під час монгольської навали 1240-го року). Відомий лист Папи Григорія ІХ (1227-1241) до неназваного “короля Русі”, в якому Папа турбується про душпастирство серед вірних латинського обряду та призначення для них латинського єпископа.
Підлягаючи канонічно Константинопольському патріархату, руська церква після розриву Візантії з Римом не зважаючи на тиск грецьких ієрархів, не прийняла жодних постанов, які заявляли б про розрив з Католицькою Церквою. Руський архієпископ Петро Атерович навіть став учасником Ліонського собору та надав інформацію отцям Собору про татар, їх військо, тактику і плани, так як місія Плано-Карпіно ще не повернулась з Орди. Ґрунтовні відомості архієпископа Петра вплинули на постанову Собору про організацію антитатарського опору, який повністю взяла на себе Римська курія.
По суті в цей складний для України-Руси період Рим приділяв східним проблемам значно більше уваги, ніж ослаблена Константинопольська патріархія Київській митрополії. Тому політичні і церковні переговори між Іннокентієм ІV та Данилом Галицьким просувались швидко.
В травні 1246 р. князь Данило в папському листі, що в ті часи мав значення політико-правового акту, іменується “світлим королем Русі”, а його держава приймається під “опіку Святого Петра”.
На Південно-Західну Русь було вислано окремого легата та постійну домініканську місію. У 1247-му році сторони прийшли до згоди і в релігійному порозумінні: Руська церква перебуватиме у єдності віри, яку проповідує і зберігає Римська Церква; Папа гарантує збереження особливостей візантійського обряду, слов’янської літургії та звичаїв, які не є супротивні Католицькій церкві.
Князь Данило очікував отримати від Заходу відчутну військову допомогу для визволення Русі від монголів.
Плани Римської курії щодо створення всеєвропейської коаліції для війни з монголами реалізувати не вдалось, ідея хрестового походу, оголошена Папою, не була підтримана західноєвропейським рицарством, тож і проект поєднання церков втратив в очах Данила політичний інтерес і в життя запроваджений не був.
Прийняття князем Данилом королівської корони від Папи у 1253 р. ставило його в один ряд з іншими володарями християнської Європи, але зовсім не допомагало у боротьбі із татарами, з якими Русь залишилася по суті на одинці.
Поступово були залишені “зносини з Папою, тим більше, що ті переговори про прилучення українців до католицької церкви будили невдоволення серед громадянства” (Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.,1992. – С.125).
Продовжуємо розгляд подій української революції в циклі програм Magistra vitae з істориком Андрієм Руккасом, дослідником, доцентом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Цього разу говорили про політичну боротьбу в другій половині 1917 р. та проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради
Ця програма циклу Magistra vitae з істориком, дослідником Андрієм Руккасом, доцентом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка була присвячена подіям української революції у червні – липні 1917 р.
Ця програма циклу Magistra vitae з істориком, викладачем Юрієм Комаровим продовжила минулу розповідь про Лютневу революцію 1917 р. Як її події проходили в Україні, як сформувалася українська Центральна Рада, чому так важливо сьогодні – під час збройної військової агресії росії – докладно дослідити проголошення української державності?
Ця програма циклу Magistra vitae з істориком, викладачем Юрієм Комаровим була присвячена революційним подіям лютого 1917 р., що призвели до падіння самодержавства. Чому і як царат впав? Які невідкладні завдання постали? Як ці події вплинули на українську революцію 1917-1920 рр.?
Гостем історичної програми Magistra vitae цього разу став кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, автор більше як 120 наукових праць Андрій Руккас; досліджували першу світову війну
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.