Слухати Радіо

Зараз в ефірі

09:00

Молитовна лінія

В ефірі

Св.Літургія з Прокатедри св. Олександра (Київ)

11:20

Катехиза

12:00

Ангел Господній

12:20

Катехиза продовження

13:00

Літургія Східний обряд

14:20

Концерт привітань та гарного настрою

15:00

Коронка до Божого Милосердя

15:10

Молитовна лінія

15:40

Дитяча катехиза

16:00

Катехиза

16:45

Дитяча молитва

17:00

Голос народу, голос Божий

17:30

Католицька енциклопедія

17:45

Літургія годин (Бревіарій)

18:00

Св.Літургія з костелу св. Станіслава єпископа та мученика (Городок)

19:00

Молитовна лінія

20:00

Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)

20:30

Недільні читання

21:00

Рецепти Життя

Галицько-Волинська держава та початок захоплень території України іноземними державами

Поділитись з друзями
Створено: 2020-06-25
Передача: Magistra vitae

Долучаємося до подій української історії періоду XIII ст. разом з істориком, викладачем, дослідником Юрієм Комаровим в програмі Magistra vitae.

Репродукція одного із зображень князя Данила Романовича

Після доби роздробленості Руси, утворення Київського, Волинського, Галицького, Переяслівського, Чернігівського князівств, у 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович приєднав Галичину і утворив єдине Галицько-Волинське князівство. Особлива увага в розмові стосувалася постаті князя Данила Романовича (1238-1264) в контексті приєднання Київського князівства, зв’язків з Заходом й Римом, боротьбою з монголами та отриманням корони від Папи. Його правлінню передувала жорстока боротьба за владу в Галицькому князівстів, до якої були залучені руські князі, королі Угорщини, Польщі.

Далі вміщені матеріали, які в програмі були висвітлені фрагментарно, зважаючи на обмаль часу.

Поки мешканці Русі опановували нову історичну даність, в далеких монгольських степах сформувалась нова руйнівна сила, умовно названа татаро-монголами, яка, як смерч, у 1237-1240-х роках прокотилась нашими землями, а у 1241-му вдерлася до Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Трансільванії.

Продовжувати наступ до Європи кочовики поки що не стали, встановивши 238-річне принизливе іго на землях Русі.

Налякані володарі Заходу, постійно відчуваючи загрозу, звернули свої погляди на потужну духовну і політичну силу – Апостольський Престол в особі Папи Іннокентія ІV, який саме у ці грізні часи оголосив у 1245-му році скликання І Ліонського Вселенського собору.

На Схід були надіслані різні посольства. До Візантії та інших християнських патріархатів – з метою запросити до участі в роботі собору якомога більше ієрархів Церкви та виробити спільні рішення не тільки щодо доктринального порозуміння, а й визначитися з обороною проти мусульман в Малій Азії. Щоб зібрати побільше інформації про монголів та їхню завойовницьку політику, до Великої Орди за дорученням Папи відправився францисканець Плано-Карпіні, який у 1247-му році двічі зупинявся в Галицько-Волинському князівстві по дорозі в Орду та на зворотному шляху до Європи.

Князь Данило Галицький, вимушений отримувати принизливий ярлик на княжіння від татар, просив про допомогу Папи у боротьбі з Ордою та погоджувався на переговори з Римом щодо визнання зверхності Апостольського престолу.

Трагедія церковного розколу 1054-го року не ліквідувала остаточно зв’язки руських князівств із Заходом, в містах існували католицькі громади, працювали місіонери, зокрема, в Києві – домініканці (змушені, правда, його покинути під час монгольської навали 1240-го року). Відомий лист Папи Григорія ІХ (1227-1241) до неназваного “короля Русі”, в якому Папа турбується про душпастирство серед вірних латинського обряду та призначення для них латинського єпископа.

Підлягаючи канонічно Константинопольському патріархату, руська церква після розриву Візантії з Римом не зважаючи на тиск грецьких ієрархів, не прийняла жодних постанов, які заявляли б про розрив з Католицькою Церквою. Руський архієпископ Петро Атерович навіть став учасником Ліонського собору та надав інформацію отцям Собору про татар, їх військо, тактику і плани, так як місія Плано-Карпіно ще не повернулась з Орди. Ґрунтовні відомості архієпископа Петра вплинули на постанову Собору про організацію антитатарського опору, який повністю взяла на себе Римська курія.

По суті в цей складний для України-Руси період Рим приділяв східним проблемам значно більше уваги, ніж ослаблена Константинопольська патріархія Київській митрополії. Тому політичні і церковні переговори між Іннокентієм ІV та Данилом Галицьким просувались швидко.

В травні 1246 р. князь Данило в папському листі, що в ті часи мав значення політико-правового акту, іменується “світлим королем Русі”, а його держава приймається під “опіку Святого Петра”.

На Південно-Західну Русь було вислано окремого легата та постійну домініканську місію. У 1247-му році сторони прийшли до згоди і в релігійному порозумінні: Руська церква перебуватиме у єдності віри, яку проповідує і зберігає Римська Церква; Папа гарантує збереження особливостей візантійського обряду, слов’янської літургії та звичаїв, які не є супротивні Католицькій церкві.

Князь Данило очікував отримати від Заходу відчутну військову допомогу для визволення Русі від монголів.

Плани Римської курії щодо створення всеєвропейської коаліції для війни з монголами реалізувати не вдалось, ідея хрестового походу, оголошена Папою, не була підтримана західноєвропейським рицарством, тож і проект поєднання церков втратив в очах Данила політичний інтерес і в життя запроваджений не був.

Прийняття князем Данилом королівської корони від Папи у 1253 р. ставило його в один ряд з іншими володарями християнської Європи, але зовсім не допомагало у боротьбі із татарами, з якими Русь залишилася по суті на одинці.

Поступово були залишені “зносини з Папою, тим більше, що ті переговори про прилучення українців до католицької церкви будили невдоволення серед громадянства” (Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.,1992. – С.125).

Відгуки

Гетьманщина в геополітичних процесах 20-30 рр. XVIII ст.

Гетьманщина в геополітичних процесах 20-30 рр. XVIII ст.

Ця програма Magistra vitae з істориком Юрієм Комаровим присвячена висвітленню подій щодо здійснення Росією політики з ліквідації автономії України періоду гетьманування Павла Полуботка (1722-1724) та Данила Апостола (1727-1734)

Видатний релігійний діяч України XVII століття Касіан Сакович і його доба

Видатний релігійний діяч України XVII століття Касіан Сакович і його доба

Ця програма циклу Magistra vitae з доктором історичних наук Михайлом Довбищенком була присвячена розгляду діяльності видатної, але на жаль маловідомої сьогодні постаті Касіана Саковича, який подолав шлях від православного чернецтва до архімандритства греко-католицької церкви, а потім до римо-католицького священства.

Україна на початку XVIII ст. Іван Мазепа. Пилип Орлик. Іван Скоропадський

Україна на початку XVIII ст. Іван Мазепа. Пилип Орлик. Іван Скоропадський

В програмі Magistra vitae, що присвячена найважливішим подіям історії нашої Батьківщини, історик Юрій Комаров продовжує розповідь про видатних діячів початку XVIII століття.

Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Іван Мазепа.

Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Іван Мазепа.

В програмі циклу Magistra vitae з істориком Юрієм Комаровим цього разу продовжували вивчати суспільно-політичні процеси, що відбувались в Україні після укладання т. зв. Вічного миру (1686).

Видатні постаті релігійного життя України XVII століття: Касіан Сакович

Видатні постаті релігійного життя України XVII століття: Касіан Сакович

Цього разу в програмі циклу Magistra vitae з доктором історичних наук Михайлом Довбищенком розпочали надзвичайно цікаву розмову про постаті соціального, політичного, культурного й релігійного життя України в буремні часи XVII століття.