Ігор Білорус, пастор церкви Ісуса Христа міста Тернополя продовжує цикл програм "Притчі Ісуса", зокрема говоримо притча про "Митаря та фарисея"
"Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той піднесений".
Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! (Флп. 2, 5-11)
Монах зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ отець Василь Іванів: життя під пануванням Ісуса Христа — одна з центральних тем у богослов’ї апостола Павла. Для Павла прийняття Христа як Господа (грец. Kyrios) — це не просто зміна релігійних поглядів, а фундаментальна зміна громадянства, підпорядкованості та самої природи людини.
Христос обирає зрадника (Петра) і гонителя (Павла) не за їхні гріхи, а попри них, бачачи їхній прихований потенціал і здатність до щирого каяття. У програмі говоримо з отцем Василієм Іванівим, згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ.
Про постать митрополита Андрея Шептицького та духовно-моральне виховання людини у сучасному світі говоримо у програмі з отцем Теодором Дутчаком, ЧСВВ УГКЦ.
Образ Найсолодшого Серця Господа Ісуса Христа займає особливе місце в християнській духовності. Серце в біблійній традиції означає центр особистості, джерело любові, милосердя, думок і намірів. Коли Церква вшановує Серце Ісуса, вона поклоняється не лише фізичному серцю Спасителя, а насамперед Його безмежній любові до людства. У програмі говоримо про Найсолодше Серце Господнє з отцем Василієм Іванівим, ЗНІ УГКЦ.
«Святеє святим!». У відповідь народ співає: «Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос…». Цим Церква нагадує, що Святі Дари — Тіло і Кров Христові — є найбільшою святинею, до якої потрібно приступати з вірою, покаянням і благоговінням.
Заклик «Будьмо уважні!» означає не просто фізичну зосередженість, а внутрішню пильність, зібраність душі, готовність почути Бога і відкрити Йому своє серце. У програмі тему розкриває монах згромадження Найсвятішого Ізбавителя отець Василь Іванів, УГКЦ.