Хресна дорога служіння

ВСТУПНА МОЛИТВА  

«Ісус знаючи, що Отець усе дав Йому в руки, і що від Бога Він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете Мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо Я Є. Тож коли вмив вам ноги Я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив».
 Господи Ісусе Христе, йдучи сьогодні по цій Хресній Дорозі, хочу знову задуматись над сенсом та цінністю свого існування. Ісусе, для чого Ти покликав мене до життя? Яка моя місія, завдання у цьому світі? Як маю жити? Що маю чинити?.. Ці, та інші подібні питання так часто непокоять моє серце. Хочу шукати відповідь на них, дивлячись на Тебе, мій Любий Спасителю. Ти говориш про Самого Себе, що Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але послужити і віддати Своє Життя, як Викуп за багатьох.  
ПОСЛУЖИТИ... Саме в цьому слові криється відповідь. Життя християнина - це служба. Я маю служити Тобі, Ісусе, але в який саме спосіб? Намагатимусь зрозуміти це, ідучи по Твоїх Кривавих Слідах, моя Розп’ята Любове! 
 ЗУПИНКА ПЕРША 
 СТРАХ  
Спаситель каже, що все, що я зробив одному з моїх найменших братів, я зробив безпосередньо Йому Самому. З чого ж маю почати своє служіння Ісусові? У народі обмови часто називають: «перемити комусь кожну кісточку». Так от, не кожну кісточку я маю перемити. Осуд і обмова є виразом страху, бо боюся поглянути на себе, боюся побачити свою бездіяльність. Суджу когось, щоб сховатись самому. На самому початку дороги служіння маю позбутись осуду. Маю навчитись дивитись на ближнього, як на того, кому Христос мив ноги Своїми Божественними Руками. І сам маю схилитись у покорі, щоб вмити ноги своєму братові.  
ЗУПИНКА ДРУГА 
ЗАВДАННЯ  
Дуже добре вмію побачити обов’язки та завдання мого ближнього. Також дуже добре знаю свої права. А от на свою місію у цьому світі, місію щодо конкретної спільноти людей, у котрій знаходжусь, чомусь не звертаю уваги. Людина може мати дві постави відносно свого оточення. Перша з них, це постава використання. Така особа завжди чогось тільки очікує і ніколи не є задоволена. Я можу чекати на любов. Я можу чекати, що хтось почне мити мені ноги. Але можу ніколи і не дочекатись. А друга постава, це постава завдання. Маю завжди ставити собі запитання: що я можу тут зробити, зараз у цьому конкретному місці. Більше щастя давати, ніж брати. Ось простий «рецепт» справжнього щастя. 
ЗУПИНКА ТРЕТЯ 
СУМНІВ 
Ну ось, починаю ставити свої перші невпевнені кроки на дорозі служіння. От тільки, чому всі залишаються такими байдужими на мій труд, на мій вклад у життя спільноти? Так хочеться одного простого, але щирого «Дякую!». А його немає. З’являються перші сумніви: а може не варто «лізти зі шкури?» Хіба це комусь потрібне, окрім мене самого? Ніхто ж не оцінює моєї праці та зусиль? Нагорода ваша Велика в Небі. Наберись відваги, вставай, іди далі. «Дякую!» може ніколи й не бути. Пам’ятай про поставу завдання. 
ЗУПИНКА ЧЕРВЕРТА
ПІДТРИМКА
Ісус Обіцяв, що кожний хто зречеться себе самого, і піде за Ним, отримає вже тут на землі сторицею доми, поля, батьків, сестер, а у Вічності - Небесне Царство. Ісус Вірний Своїм Обітницям. На дорозі служіння - котра є без жодного перебільшення твоєю хресною дорогою - завжди будуть люди, котрі кохають і розуміють. Так, ти мусиш особисто нести свій хрест, але ти не один. Коли важко, пам’ятай: ти сам, але не самотній. 
ЗУПИНКА П'ЯТА 
САМОЗРЕЧЕННЯ 
Симона примусили нести Хрест Ісуса. Бувають моменти, коли служити зовсім не хочеться, бо праця, люди чи місце тобі не до вподоби. У цей момент пригадай, що Бог дивиться на світ інакше ніж людина. Усе не обов’язково має подобатись. Люди не мають завжди мені подобатись. Лише я маю любити цих людей. А між словами «подобатись» і «любити» дорівнює не ставиться. Дивись на світ Очима Ісуса. Дивись на людей, як на Божих дітей, а не окаянних грішників. Відкинь гріх, полюби людину. 
ЗУПИНКА ШОСТА 
ВРАЗЛИВІСТЬ  
Будьте чуйні і кожного часу моліться. Ісус хоче, щоб я був чуйним, вразливим на Божі Справи. Існує два види вразливості. Перша - це вразливість на свій егоїзм та самолюбство. Можна багато плакати, через кожну дрібну образу, через кожне невідповідне слівце мого ближнього. І такої вразливості треба позбуватись. Вероніка - відважна. Це жінка гідна подиву. Не плаче, коли солдати її відпихають, зневажають. Але всю свою жіночу ніжність, співчуття Вероніка керує до Страждаючого Ісуса. Ось правдива вразливість, що народжується з любові до ближнього, а не з власного самолюбства. Вразливість та ніжність є невід’ємною частиною мого служіння. Маю бути незворушним до свого егоїзму, але чуйним до свого ближнього. Маю позбутись своєї делікатності у відношенні до своєї гордині, стати навіть безпощадним до своєї пихи, натомість віддати всю свою вразливу любов ближньому. 
ЗУПИНКА СЬОМА 
ВИЩІСТЬ  
Подолавши свої сумніви, щодо необхідності служіння, ти відважно крокуєш далі. Тобі навіть починає подобатись служити. Ти відчуваєш себе людиною, так би мовити, «з великої літери». В серце поволі вкрадається почуття самозадоволення, а ще трохи згодом почуття вищості над іншими. Коли починаєш це розуміти - зупинись. Не можна продовжувати служити у такому стані. Це вже не є служба Христові. Мусиш зійти зі свого п’єдесталу, котрий ти сам собі збудував. Не можеш іти до людей згори. Бо ж Син Божий також зійшов до мого рівня, а навіть нижче, бо нормальні люди не народжуються в стайнях і не вмирають десь на шибениці, викинуті за місто. 
ЗУПИНКА ВОСЬМА 
СЛЬОЗИ
Ісус, прийшовши на землю, також плакав. Маємо два місця в Євангелії, що описують Сльози Христа: коли Ісус наблизився до Єрусалиму і коли стояв при гробі Лазаря. Сльози є потрібні, а однак чи кожні сльози? Людина може плакати, а може розпускати нюні. Що це значить? Коли є рана на тілі, тече кров, а коли є рана на серці - течуть сльози. Через гріх я зранив свою душу, тому саме над своїми гріхами маю плакати. А нюні розпускає мала дитина, щоб усі звернули на неї увагу. Маю вважати, щоб під час свого служіння не нюняти, тобто не звертати на себе увагу. Христос каже: навчіться від Мене, бо Я Тихий і Сумирний Серцем. 
ЗУПИНКА ДЕВ'ЯТА 
СИЛА  
Ну ось, я вже не боюся служити. Більше того - я вже якось і не можу жити без служіння. Працюю дедалі більше і більше. Повертаюсь додому і валюся з ніг. Благаю Ісуса: «Дай сили, бо сам вже більше не можу! Ісусе, я сам нічого не можу!» І саме ця думка додає мені нової сили. Так: сам я нічого не можу, але Ісус в мені може все. Ярмо Моє любе і тягар Мій легкий.
ЗУПИНКА ДЕСЯТА 
НАДІЯ  
Кожне служіння чогось коштує: і духовно, і морально, і психічно, і матеріально. Тобто служачи, я мушу щось постійно віддавати. І можу в певному моменті зупинитись, бо не захочу дати з себе до кінця. А Ісус Віддав усе. До останньої нитки. І ці слова вже не звучать, як ми звикли, у переносному значені. Ісус був обдертий з усього. І добровільно згодився на це. Дайте, то й вам дасться. Моє служіння вимагає безмежної надії на Ісуса, бо інакше ніколи не зречусь усього свого до кінця. 
ЗУПИНКА ОДИНАДЦЯТА 
ЛЮБОВ 
Ось, врешті, той момент на котрий стільки чекав, до котрого так довго йшов, на котрий витратив усе що мав. Ось те для чого живу: я служу. Служу - нікого не оцінюючи. Служу - нікого не засуджуючи. Служу - не залишаючи собі нічого. Служу - так просто, без решти. Служу - не шкодуючи своїх сил, своїх здібностей, своїх талантів. Служу - не зважаючи на те, що вже валюся з ніг. Служу - не дивлячись на сумніви. Служу - не звертаючи уваги, що мені хтось не до вподоби... Ісусе, я служу. А може це вже і не служба? Так, Ісусе, це вже Любов!  
ЗУПИНКА ДВАНАДЦЯТА 
ЖИТТЯ 
Коли тобою володіє смуток, Коли в душі панує розпач, Коли у горлі душать сльози, Що вириваються у плач, Коли не хочеш більше жити, Коли втрачає сенс життя, Коли гірка і так гаряча Гладить щоку сльоза твоя, Тоді впади ти на коліна, Тоді проси ти в Господа: Спаси мене моя Любове, Бо тільки Ти - Моє Життя! І хоч навкруг цвітуть сади, І ніжно-ніжно пахнуть квіти, А ти не бачиш їх краси, Не можеш ти їх більш любити, І хоч навкруг усе співає, І все прекрасне хоче жити, А твоє серце замерзає, Душа ж горить, благає: «Пити!» Тоді впади ти на коліна, Тоді проси ти в Господа: Спаси мене моя Любове, Бо тільки Ти - Моє Життя!  
ЗУПИНКА ТРИНАДЦЯТА 
УЛЮБЛЕНИЙ 
Ти послужив. Всі навколо тебе дивуються, чому виглядаєш, мов «з хреста знятий». У ці моменти, коли тебе ніхто не розуміє, моменти цілковитої самотності та залишення, приходить спокуса зневіри та розпачі. Відчуваєш себе ганчіркою, котру просто використали та викинули геть. Але чи Тіло Ісуса є для тебе використаною ганчіркою? Ні, Тіло Ісуса для мене є Найціннішим Скарбом. А коли так, то не треба зневірюватись, бо і ти для Ісуса є найціннішим, наймилішим, найпрекраснішим, найбільш улюбленим. 
ЗУПИНКА ЧОТИРНАДЦЯТА 
ТИША  
Тиша Великої Суботи. Після трудів є час на відпочинок. А ще попереду на мене чекає Заплата. Нагорода ваша Велика... Маю докласти усіх зусиль щоб її не втратити. А для цього маю навчитися мовчати. Не труби перед собою, бо про таких людей Ісус говорить, що вони вже мають свою нагороду. Пам’ятай: Любов не чваниться, не надимається. 
 КІНЦЕВА МОЛИТВА
«Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, - то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму. Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. Любов ніколи не минає. Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них - любов. Амінь. 
Підтримати Радіо Марія: https://www.liqpay.ua/api/3/checkout?data=eyJ2ZXJzaW9uIjozLCJhY3Rpb24iOiJwYXlkb25hdGUiLCJwdWJsaWNfa2V5IjoiaTg5NjY4NjUwMjA3IiwiYW1vdW50IjoiNSIsImN1cnJlbmN5IjoiVUFIIiwiZGVzY3JpcHRpb24iOiLQn9GW0LTRgtGA0LjQvNC60LAg0LTQu9GPIFwi0KDQsNC00ZbQviDQnNCw0YDRltGPXCIiLCJ0eXBlIjoiZG9uYXRlIiwibGFuZ3VhZ2UiOiJ1ayJ9&signature=mLiIfHuqFUpy2XR1dvyYiYgkrNI%3D