Що сталося? Велика тиша запанувала на землі: велика на ній тиша і велика пустота. Тиша велика, бо Цар заснув. Земля стривожена і мовчить, бо Бог заснув у людському тілі і обудив тих, котрі спали віками. Бог помер у плоті і потряс Відхланню. Йде, щоб знайти першу людину, як загублену вівцю.
Прагне прийти до тих, хто сидить у темряві і тіні смерті; аби визволити від болів невільника Адама, а разом з ним невільницю Єву, йде Він, котрий є їхнім Богом і сином Єви. Прийшов, отже, до них Господь, тримаючи у руці переможну зброю хреста. Побачивши Його прабатько Адам, затамувавши подих від здивування, вдарив себе у груди і заволав до всіх: «Господь мій з усіма нами!» І відповів Христос Адамові: «І з духом твоїм!» І, схопивши його за руку, Він підняв його, кажучи: «Встань, ти, котрий спиш, і воскресни з мертвих, – і Христос освітить тебе! Ось Я, твій Бог, котрий для тебе став твоїм сином. Ось тепер Я кажу тобі та всім, які будуть твоїми синами, і Моєю владою наказую всім, які перебували в оковах: Вийдіть! А тим, які знаходяться у темряві, кажу: Нехай засяє вам світло! Тим, які поснули, наказую: Встаньте! Тобі, Адаме, наказую: Прокинься ти, котрий спиш! Не для того Я тебе створив, щоб ти був закований у Відхлані. Встань із мертвих, адже Я – життя померлих. Встань ти, котрий є ділом Моїх рук. Встань ти, котрий є Моїм образом, створеним на Мою подобу. Встань, ходімо звідси! Адже ти – в Мені, а Я – в тобі, як єдина і неподільна особа. Для тебе Я, твій Бог, став твоїм сином. Для тебе Я, Господь, прийняв вигляд слуги. Для тебе Я, котрий перебуваю над небесами, прийшов на землю і зійшов в її глибини. Для тебе, людини, я став безсилою людиною, але вільною серед померлих. Для тебе, котрий покинув райський сад, Я в оливковому саду був виданий юдеям і в саду розіп’ятий. Споглянь на Моє обличчя, опльоване з огляду на тебе, щоб Я міг повернути тобі духа, якого одного разу я дихнув в тебе. Побач на Моєму обличчі сліди ударів, які Я прийняв, щоб на твоєму спотвореному обличчі повернути Мій образ. Споглянь на Мою спину, яка була виставлена на бичування, яке Я переніс, щоб з твоїх плеч зняти тягар твоїх гріхів. Оглянь добре Мої руки так міцно прибиті до дерева за тебе, котрий колись підступно простягнув свою руку до дерева. Сном смерті Я заснув на хресті і спис прошив Мій бік за тебе, котрий заснув в раю, і з твого боку ти видав Єву, а ця Моя рана зцілила твою рану. Сон Моєї смерті випровадить тебе зі сну Відхлані. Удар, завданий Мені списом, потрощив спис, спрямований проти тебе. Встань, ходімо звідси! Колись ворог вивів тебе з райської землі, Я же приведу тебе вже не до раю, а на небесний трон. Тобі заборонено доступ до дерева, яке є образом життя, але Я, котрий є життям, віддаюсь тобі. Я наказав Ангелам, щоб вони стерегли тебе так, як слуги, а тепер Я вчиню так, що Херувими віддадуть тобі честь, яка належить Богові. Готовий вже херувимський трон, готові чекають слуги, вже побудовано весільну залу, виставлена їжа, готове вічне помешкання і оздоблені кімнати, відкриті скарби вічних благ, і Небесне Царство, приготовлене від заснування світу, вже відкрите».
Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: «Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може чинити таких знамень, які Ти чиниш, коли би Бог не був з ним».
Того часу Ісус явив себе знову учням біля Тиверіадського моря. А явив так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!» Говорять йому: «Ідемо й ми з тобою». Вони вийшли й сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Отже, каже їм Ісус: «Діти, чи є у вас щось з риби поїсти?» Відповіли йому: «Немає».
Того часу Марія стояла назовні біля гробниці й плакала. А плачучи, нахилилася до гробниці й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де було покладено тіло Ісуса. І вони кажуть їй: «Жінко, чого ти плачеш?» Відповідає їм: «Забрали мого Господа, і не знаю, де поклали Його!»
Того часу жінки з поспіхом відійшли від гробниці – зі страхом та великою радістю; побігли, щоби сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх, кажучи: «Радійте!» Вони ж підійшли, обняли Його ноги й поклонилися Йому. Тоді каже їм Ісус: «Не бійтеся, ідіть, сповістіть Моїм братам, щоб ішли до Галілеї, – там Мене побачать».
Того часу Ісус вийшов з Самарії до Галілеї, бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині. Отже, коли прийшов у Галілею, галілеяни прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.