Чи можемо ділитися з іншими тим, чого самі ще не здобули? Чи здатна наша віра вийти за межі комфорту й поверхової обрядовості? Чому справжнє апостольство народжується виключно «в ногах Господа» і чому місійність є ознакою духовної зрілості християнина? Про це в програмі “Катехиза” говорить відомий реколекціоніст, священник-єзуїт о. Михайло Станчишин.
Чому вдячність є однією з найважливіших ознак людини, яка зустріла Христа, і чому навіть під час війни ми покликані прославляти Бога? Отець Михайло Станчишин говорить про невдячність як прояв внутрішньої сліпоти й гордині та нагадує: навчити дитину дякувати — означає допомогти їй вирости людиною, здатною творити добро.
У програмі “Катехиза” священник-єзуїт, відомий реколекціоніст о.Михайло Станчишин ділиться роздумами про любов як головну ознаку зустрічі з Христом. Людина створена Богом для того, щоб бути любленою, тому все життя шукає цієї любові. І, власне, здатність людини любити себе і подібних собі безпосередньо залежить від її готовності прийняти Божу Любов, а це можливо через слухання Слова та молитву.
Отець Михайло Станчишин розкриває, як справжня зустріч з Ісусом звільняє людину від страху і народжує зрілу надію. У світі, де бракує надії, Христос не ховається, а приходить, щоб бути близько і навчити шукати Його в реальності щоденного життя.
"Розпізнання покликання - це процес усього життя. Бог мені вперше промовляв через природу", - священник-єзуїт, реколекціоніст, духівник спільнот багатодітних матерів в Україні, співзасновник та викладач школи духовного проводу "Єлеазар" (смт. Брюховичі), працівник єзуїтського психологічно-духовного центру "Простір надії" (м. Чернівці), отець Михайло Станчишин.