Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то не дав би вдертися до своєї хати. І ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський».
Озвався Петро: «Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?» А Господь сказав: «Хто є вірним, мудрим управителем, якого пан поставив над своєю челяддю, щоби давав своєчасно мірку пшениці? Блаженний той слуга, якого пан, коли прийде, знайде, що чинить так. Правду кажу вам, що такого над усім своїм володінням він поставить. Якщо ж скаже слуга той собі в серці: “Затримується мій пан прийти!” – і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватися, то прийде пан того слуги в день, у який не сподівається, і в годину, котрої не знає, і розітне його навпіл, і визначить йому долю разом з невірними. Той же слуга, який знав волю свого пана, але не приготувався і не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий; той же, який не знав, але зробив щось гідне покарання, буде мало битий. У кожного, кому дано багато, від того будуть і багато вимагати; і кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше». (Лк 12, 39-48)
У катехезі о. Олексій Самсонов розповідає про життя та духовну спадщину архієпископа Фултона Шіна – проповідника, який допомагав мільйонам людей відкривати християнську віру через радіо й телебачення.
Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, він возліг до столу. І от жінка, яка була в тому місті, грішниця, довідавшись, що Він возлежить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; і, ставши ззаду біля Його ніг, вона, плачучи, слізьми почала обмивати Його ноги та обтирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.
Того часу Господь сказав: «До кого це Мені порівняти людей цього роду? До кого вони подібні? Подібні вони до дітей, які сидять на майдані і гукають одне одному, кажучи: “Ми вам грали на флейті, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!”
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя мати!» І від тієї години взяв її учень до себе.
Того часу Ісус розповів учням притчу: «Чи може сліпий сліпого дорогою водити? Чи не впадуть обидва в яму?