«Капелан, молись!». В пеклі, жерлі війни без жодної зброї, тільки з Богом і Біблією. Історія капеланів-кіборгів, що пройшли ДАП

«Я думав, а що якщо буде така ситуація, коли мені доведеться взяти до рук автомат щоб стріляти, щоб рятувати їх життя… Але потім, коли ми опинились в бою, під обстрілами, то хлопці підходили і просили: «капелан, молись!». Ніхто не пропонував мені брати до рук зброю».

«Ми їхали у військових тягачах МТЛД, вони не настільки броньовані, вони для того щоб транспортувати артилерію… Було не по собі чути цокання по корпусу, звуки від обстрілів, але ми доїхали. Коли вивантажились, перше що я побачив – це був просто морок. Зовні терміналу ще було щось видно через зорі, а всередині була просто темрява. Нічого не було видно».

«Хлопці які там зустрів, вразили стійкістю і витривалістю. Наприклад коли були газові атаки, і частина просто повзала від плачу і кашлю, через ураження газом, то частина незважаючи на все це, продовжувала тримати позицію і відстрілюватись. Цей образ стійкості назавжди застряг в моїй голові, як образ стійкості».