Того часу учні сказали Ісусу: «Ось нині відкрито говориш і жодної притчі не розказуєш. Тепер знаємо, що Ти знаєш усе і не потребуєш, щоби хтось Тебе запитував. По цьому віримо, що Ти вийшов від Бога». Ісус відповів їм: «Тепер вірите? Ось надходить година, ба, вона вже прийшла, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене самого залишите. Та Я не сам, бо Отець зі Мною. Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте скорботи, але будьте відважні: Я переміг світ!»
“Справжня ідентичність людини реалізується не через задоволення власних потреб, а через жертовну самовідданість та сопричастя з ближнім”, - говорить о. Олександр Кушта. Спираючись на тексти Книги Буття, катехит висвітлює основні положення “Богослов’я тіла” св. папи Йоана Павла II.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Воістину, воістину кажу вам, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток обернеться на радість. Жінка, коли родить, має смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає скорботи через радість, що народилася людина на світ. Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас. І того дня не будете в Мене нічого запитувати».
Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одними й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Отець Іван Держило, священник трьох парафії на Тернопільщині, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії УГКЦ, розпочинає цикл катехиз про заповіді як обіцянки, та запрошує у цьому ефірі до роздумів про те, як стати виконавцями Божих заповідей.
Того часу одинадцять учнів пішли до Галілеї на гору, куди вказав їм Ісус, і, побачивши Його, поклонилися, а деякі засумнівалися. Та Ісус, підійшовши, промовив до них: «Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!»