Коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то принесли Ісуса батьки Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа».
І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, – дві горлиці або два молодих голуби. В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І він прийшов до храму, спонукуваний Духом. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав: «Нині відпускаєш свого раба, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу – Ізраїля!» І Його батько та Мати дивувалися тим, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його Матері: «Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!» І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами. Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на відкуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній. (Лк 2, 22-40)
Наближалася юдейська Пасха, й Ісус піднявся в Єрусалим. І знайшов у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і міняльники грошей, які там сиділи. Зробивши бича з мотузок, Він вигнав усіх із храму, й овець і волів, розсипав монети у міняльників, а столи поперевертав.
Чому перед створенням людини Бог говорить у множині: «Створімо людину на Наш образ»? До кого Він звертається? І що історія створення розповідає нам про те, ким насправді є людина? Про це у своїй катехезі на Радіо Марія розповідає отець Олексій Самсонов.
Того часу Ісус сказав до своїх учнів: «Був один багатий чоловік, котрий мав управителя, якого звинуватили, нібито він розтрачує його майно. Покликавши його, сказав йому: “Що це я чую про тебе? Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш розпоряджатися”. Став міркувати собі управитель: “Що ж мені робити, адже мій пан позбавляє мене управління? Копати не маю сили, жебракувати соромлюся.
Того часу наближалися до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і разом з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?
Того часу ішли за Ісусом численні натовпи. Обернувшись, Він сказав їм: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.