Коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то принесли Ісуса батьки Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа».
І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, – дві горлиці або два молодих голуби. В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І він прийшов до храму, спонукуваний Духом. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав: «Нині відпускаєш свого раба, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу – Ізраїля!» І Його батько та Мати дивувалися тим, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його Матері: «Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!» І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами. Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на відкуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній. (Лк 2, 22-40)
Відгуки
Того часу, прикликавши Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу.
Того часу привели до Ісуса німого чоловіка, біснуватого. Коли був вигнаний біс, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: «Ніколи не було такого в Ізрáїлі!» А фарисеї говорили: «То князем бісівським виганяє Він бісів». Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу.
Того часу, сівши в човен, Ісус переплив назад і прийшов до свого міста. І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!»
У той час, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: «За кого люди вважають Сина Людського?» Вони відповіли: «Одні — за Йоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків».
Того часу Ісус увійшов до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, Його учні розбудили Його, кажучи: «Господи, рятуй — гинемо!» А Він каже їм: «Чого боїтеся, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітрам та морю — і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: «Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?»
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.