Ісус розказав притчу, тому що був близько Єрусалиму, і вони думали, що царство Боже негайно має з’явитись.
Отож, він мовив: «Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: „Промишляйте ними, поки я повернуся”.
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: „Не хочемо, щоб отой царював над нами!”
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
Перший прийшов і каже: „Пане, міна твоя придбала інших десять. Гаразд, добрий слуго, – сказав пан, – тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами”.
І прийшов другий і каже: „Пане, міна твоя, принесла п’ять мін”. Він сказав і цьому: „Ти теж будь над п’ятьма містами”.
Прийшов ще інший й каже: „Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв”.
А пан до нього й каже: „З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками”.
І він сказав тим, що там стояли: „Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
„Пане! – сказали йому, – він має вже десять!”
Кажу вам: „Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене”».
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму. (Лука 19,11-28)
Того часу, коли Ісус наблизився і побачив місто Єрусалим, то заплакав над ним, кажучи: «Якби ти зрозуміло у цей день, що потрібне для твого миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. Адже прийдуть на тебе дні, – і твої вороги оточать тебе загородою, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, повалять на землю тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин».
Того часу, увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. І ось чоловік, якого звали Закхей, – він був начальником митників і був багатий, – прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, бо Він там мав проходити.
Сталося, коли Ісус наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав. Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке. Йому сповістили, що проходить Ісус Назарянин. І він закричав, гукаючи: «Ісусе, сину Давида, помилуй мене!»
Того часу фарисеї запитали: «Коли прийде Боже Царство?» – Ісус відповів їм і сказав: «Боже Царство не прийде помітно, і не скажуть: “Ось тут” або: “Там”. Адже Боже Царство посеред вас». І сказав учням: «Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, – та не побачите. І скажуть вам: “Ось тут!” – або: “Ось там!” – не виходьте і не біжіть слідом. Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, – так буде і Людський Син cвого дня. Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом».
Того часу Господь сказав: «Хто з вас, маючи слугу, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: “Негайно йди та сідай до столу?” Та хіба не скаже йому: “Приготуй щось мені поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?” Чи стане дякувати він слузі, тому що він виконав наказане? Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: “Ми, непридатні слуги, зробили те, що повинні були зробити”».