«Коли людина одинока, в неї є два вибори: або померти, або шукати. Я шукав…» – Еліас Сасін

«Ще десять років тому, ще до конфлікту в Донецьку, я сказав їм, що вони будуть біженцями і будуть страждати. Зараз мені телефонують і кажуть, звідки ти знав. Але тут нема ніякого (дива), тут все видно, коли людина далека від Бога, коли закрита, коли на вітання не відповідає, коли йдучи зачепить вас плечі-в-плечі і навіть не гляне, що може бути від цього? Нічого доброго. І коли побачив, що там вже нема надії, що є небезпека не для тіла, а для духу, я вирішив звідти вийти… Я розумів, що маю бути разом. Я шукав ліванців маронітів по всій Україні… Ми розуміємо, що без Церкви ми помремо, без Слова ми помремо. Я шукав їх разом зі священиками, бо хотів, щоб ми єднались навколо духовного, щоб в обіймах сказали, що ми тут є… показали нашу ідентичність, нашу культуру і традиції…».