Було юдейське свято, й Ісус піднявся в Єрусалим. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, яка має п’ять критих ходів. У них лежало багато недужих, сліпих, калік, сухих. Був же там один чоловік, який тридцять вісім років перебував у своїй недузі.
Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що він уже багато часу хворіє, сказав йому: «Чи ти хочеш стати здоровим?» Хворий відповів Йому: «Пане, не маю людини, щоб,коли буде збурена вода, вкинула б мене до купальні. Коли ж я приходжу, то інший уже спускається раніше за мене». Каже йому Ісус: «Устань, візьми ложе своє і ходи!» І чоловік тут же став здоровим, узяв своє ложе і почав ходити. Була ж того дня субота. Тому юдеї казали до зціленого: «Нині субота, і не можна тобі носити своє ложе». Він же відповів їм: «Той, хто зробив мене здоровим,сказав мені: “Візьми своє ложе і ходи!”» Вони запитали його: «Хто той чоловік, який сказав тобі взяти й ходити?» Оздоровлений не знав, хто Він, бо Ісус віддалився, оскільки на тому місці був великий натовп. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: «Ось ти став здоровим. Вже не гріши, щоби чого гіршого не сталося тобі». Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що це Ісус був тим, хто зробив його здоровим. І стали юдеї переслідувати Ісуса за те, що робив таке в суботу.
Того часу прийшли до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять зовні, бажаючи побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати – це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».
У катехезі о. Олексій Самсонов розповідає про життя та духовну спадщину архієпископа Фултона Шіна – проповідника, який допомагав мільйонам людей відкривати християнську віру через радіо й телебачення.
Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, він возліг до столу. І от жінка, яка була в тому місті, грішниця, довідавшись, що Він возлежить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; і, ставши ззаду біля Його ніг, вона, плачучи, слізьми почала обмивати Його ноги та обтирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.
Того часу Господь сказав: «До кого це Мені порівняти людей цього роду? До кого вони подібні? Подібні вони до дітей, які сидять на майдані і гукають одне одному, кажучи: “Ми вам грали на флейті, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!”
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя мати!» І від тієї години взяв її учень до себе.