"Маю традицію перед написанням вірша. Як тільки приходить якась думка, тихенько складаю руки, заплющую очі і молюся коротеньку молитву, і повірте, набагато легше писати", - Богдан Фесик

"Перший вірш був написаний з досить банальної причини, - я закохався. Хотілося висловити свої почуття. Була ручка в руках, папір і так все вийшло. Я не керуюсь чітким стилем, чи жанром, те, що відчуваю, те і пробую виразити на папері. Дивлюсь на людей - пишу про них. Дивлюсь на природу - пишу про неї. Спілкуюсь з Богом - виникає сокровенний момент і я його записую на аркуші. Якщо описую якусь ситуацію, то стараюся пережити її, пропустити через себе. Маю традицію перед написанням вірша. Як тільки приходить якась думка, то згадую якусь молитву, тихенько складаю руки, заплющую очі і молюся коротеньку молитву, і повірте, набагато легше писати", - ділиться Богдан Фесик.