Менталітет переможця і невдахи – в «Школі лідерства» на «Радіо Марія»

Чи можемо ми, християни, послуговуватися такими визначеннями. Чому з церковних кафедр ми не почуємо слів «переможець», «невдаха»? Чи може людина, створена і благословенна Богом бути невдахою. І чи варто говорити про переможців, адже це підносить пиху людини? Перш за все, кілька слів про «Школу лідерства». Це проект отця Олега Кондратюка в парафії Воздвиження Хреста на Святошино в місті Києві. «Школа» вже кілька років успішно діє і підняла велику групу світських лідерів, що служать Церкві і хочуть бути ефективними. Проект «Школи лідерства» на «Радіо Марія» розпочався на світанку нашого мовлення, тобто майже два роки тому. Я вірю, що кожна з передач надихає слухачів задуматися над своїм життям: наскільки я ефективно живу, на що витрачаю свій час і врешті решт саме життя, якими є мої пріоритети. Пам’ятаю своє знайомство з отцем Олегом. Він був запрошеним катехитом в моїй парафії і говорив про мету, націленість взагалі. Він поставив запитання перед побожно налаштованими парафіянами: чому ви ходите до церкви. Всі з розумінням посміхнулися – жартує отець. Але він не жартував, як виявилося пізніше, і наполягав, щоби ми дали відповідь. «Щоби бути у небі», - блаженно сказала одна парафіянка. Її лице світилося очікуванням похвали за правильну відповідь. Натомість отець доволі жорстко відповів: «Це загальна фраза». Ми намагалися віднайти правильну варіацію на відповідь першої парафіянки: щоби бути святими, любити як Христос… Але отець вже дратував нас своєю відповіддю: «Це загальна фраза». Тільки потім я зрозумів, що мета не може бути у всіх однакова, що у кожного є свої мотиви і прагнення, «бути святими» важко перекласти на мову конкретних кроків, а якщо навіть і можна, то ми не вкладали якихось конкретних значень в це велике прагнення бути святим і не роздумували над першим кроком у цьому шляху. Ми не знали, де ми будемо знаходитися на цій дорозі через рік, через два.  Виявилося, що найбільш чесною відповіддю на питання «чому ви ходите до церкви» - мало би прозвучати багатосенсовне: «бо». Тобто відповіді у нас не знайшлося. Всі були страшенно роздратовані. Наступна зустріч з отцем Олегом мала місце під час паломництва мощей святої Терези з Ліз’є країнами світу. На службі в прокатедральному соборі святого Олександра отець Олег виголошував проповідь про Малу Терезу. Він говорив про її мрії, цілі, прагнення і наше бажання просто відсидіти службу, і щоб нас ніхто не чіпав, і совість не мучила. Тобто знову через приклад святої Терези він поставив нас обличчям до нашої бездумності, безсенсовності в часі ходіння в костел. Я до цього вже був готовий, але обурений люд швидко звільнив храм після завершення меси. Сьогодні отець провадить передачі «Школа лідерства» на хвилях «Радіо Марія». В його програмах ви почуєте те, чого можливо прагнули і шукали – сенсовності у відкритті та реалізації свого життєвого покликання.  А в цій передачі знайдете себе в образі переможця або невдахи. І звичайно можна відхреститися від такого визначення, сказати, що це мене не стосується. Врешті решт пригадується анекдот: «страусів не лякати – підлога бетонована».  Але можна просто подивитися правді в очі, адже лише вона може нас визволити.