Катехиза
Дитяча молитва
Розарій
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Житія святих
Акафист
Святий дня
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Недільні читання
Духовні читання
Непісні розмови
Біблійні читання
Меса
В ефірі Радіо Марія богослови Католицької Церкви передають навчанння Церкви. 
Денна дитяча молитовна лінія 
Молитва Церкви до Діви Марії 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції 
/// 
Молитва слухачів в прямому ефірі. 
Святі Східної Церкви 
Древній східний піснеспів який прославляє подвиги святих 
передача про святих Католицької Церкви 
Роздуми священиків на тему недільного Євангелія 
найкращі зразки духовної літератури 
Сергій Іваницький запрошує цікавих гостей на непісні розмови 
Читання Святого Письма в ефірі Радіо Марія. 
Свята Служба західного обряду
Oksana Mitrashevska
Як зникає нація – Українці Українців вже нема -- воскреснемо під прапором Христа! Як будемо під стягом Істини за земного життя! ІНФОРМАЦІЙНА ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНЦІВ В УКРАЇНІ! ЧИЯ ВЛАДА, ЧОМУ І ДЛЯ ЧОГО ТИХЦЕМ СКАСОВУЄ ЗАПИСИ ПРО НАЦІОНАЛЬНІСТЬ БАТЬКА, МАТЕРІ В УКРАЇНСЬКИХ ДЕРЖАВНИХ АКТАХ ПЕРВИННОЇ РЕЄСТРАЦІЇ - СВІДОЦТВАХ ПРО НАРОДЖЕННЯ? Так збуваються попередження про зникнення коріних народів - націй передане при з`явленні Фатімської Богоматері - Діви Марії « Коли зникає нація зникає історична пам`ять. Люди пишуть свою особисту історію, але вагомішим є те, що вони пишуть про свої нації » / Святий Іван Павло II. Пам`ять та ідентичність. / Загроза втрати Українцями національності ! Які її наслідки ? (З нами, українцями, роблять те, що ми, як нація дозволяємо із собою робити…) В Україні дітям у Свідоцтві про народження не вписують національності. Як пізніше вони доведуть свою українськість ? Стратегічно цілеспрямована інформаційна ліквідація титульної нації України відбувається сьогодні, зараз в часи УКРАЇНСЬКОЇ формальної незалежності. Ми, Українці створили собі державу і в Декларації про державний суверенітет України першим, значить найголовнішим пунктом проголосили: І. Самовизначення української нації. Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невідємного права на самовизначення. Будь-які насильницькі дії проти національної держави Україна, з боку політичних, партійних, громадських організацій інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом. м. Київ 16 липня 1990 року № 55 – ХІІ Постанова ВР УРСР про проголошення незалежності України. Прийняття декларації про державний суверенітет ВР УРСР Постановляє: Вважати день 16 липня днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його, як державне загальнонародне свято України. Перший заступник Голови ВР УРСР Іван Плющ 16 липня 1990 року. А Голова ВР УРСР - Леонід Кравчук в цей час де боязливо відсиджувався? Напевне, «консультувався» з вищим керівництвом, як бути? Щоб остаточно не втратити імперіям Україну. Дорадився, що маємо в піст 24 серпня святкувати перекроєну в неоднозначне розуміння поняття «незалежність» та «нову» декларацію: Акт проголошення Незалежності України від 24 серпня 1991 року: де відсутній пункт перший: право української нації на самовизначення !... Пункт самовизначення української нації з проголошенням незалежності України автоматично фіксував національний суверенітет, який визначається: повновладдя титульної нації, її політична свобода, право і реальна можливість визначати характер свого національного життя, в т.ч. політичного самовизначення аж до відокремлення й утворення самостійної держави. Що і було зафіксовано 16 липня 1990 року Постановою Верховної Ради УРСР. Наступна ж – П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР Про проголошення незалежності України ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 38, ст.502 ) Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки п о с т а н о в л я є: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності. Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК м. Київ, 24 серпня 1991 року N 1427-XII А К Т ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Про проголошення незалежності України Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, - продовжуючи тисячолітню традиції державотворення на Україні, - виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, - здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 24 серпня 1991 року Чи випадково вилучене слово нація з фрази: виходячи з права на самовизначення? Звичайно – зумисно. Вчитаємось в Статут ООН Преамбула МЫ, НАРОДЫ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ, - слід розуміти під об`єднаною нацією - політичну націю, - як для України? Огранізація Об`єднаних націй, як чорт кадила боїться національного суверенітету країн, тобто повновладдя титульної нації будь-якої країни. Стає зрозумілим, що Л. Кравчук опікується передовсім про масонський національний суверенітет України, нівелюючи проголошений 16 липня 1990 року державний суверенітет України. Акт проголошення Незалежності України від 24 серпня 1991 року перекреслює попередню Постанову ВР УРСР про державний суверенітет від 16 липня 1990 року, бо в Акті проголошення Незалежності України від 24 серпня 1991 року Тихцем, навмисно та неправомірно вилучено пункт 1. Самовизначення української нації. Подібні дії мають стратегічно-нищівний наслідок для Українства: вони унеможливлюють, навіть, перспективу в майбутньому мати національний суверенітет Українців, ігноруєють статтю 11 Конституції України, яка декларує, що держава сприяє консолідації Української нації. Чому Генеральні Прокурори, просто прокурори не бажають в діях Л. Кравчука бачити порушення ст..111 Кримінального Кодексу (КК)? Бо будуть дискриміновані - ще одна із ознак прихованого українського апартеїду – офіційної державної політики дискримінації титульної нації України. Стаття 111 (КК). Державна зрада 1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Відсутність на сьогодні ідентифікації Українців в метриках, нашої тотожності з титульною, корінною нацією України унеможливлює в майбутньому Українцям мати національний суверенітет: повновладдя українців. Як це назвати, як не геноцидом української пам`яті? Все геніальне просто: мріють і надалі продовжувати панування в Україні нехристиянські, антиукраїнські сили… В Китаї при владді китайці, в Кореї – корейці, в Польщі – поляки, і т.п., а в Україні іноземці - по-народному - « галіхфе», бо деякі слова негласно заборонені в «безцензурній» за Конституцією Україні. На- жаль, вже не українській, а політичній країні. Прикметник національний при установі, закладі або будь-де в Україні, автоматично має на увазі слово політичний при такій державній стратегії. Національні меншини, зокрема, єврейська ще з 1991 року згідно із Законом про національні меншини створила загальноосвітні державні заклади, де не легально сповідує свою релігію, яка є традиційно національною. Євреї християни-католики не можуть отримати офіційно громадянство Ізраїлю окрім одинарного випадку отримання його через натуралізацію. Як в цілому світі так і в Україні християнство є найбільш дискримінованою релігією. Українці з діда прадіда – християни, хоч скоробагатьки вкладають чималенькі кошти в пропаганду язичництва-поганства серед сучасного молодого покоління. Титульній нації України перешкоджає створювати релігійні загальнодержавні середні навчальні заклади стаття 6 Закону України про освіту, яка стверджує: незалежність освіти від релігійних організацій. Чому в моїй Батьківщині, де за останнім переписом населення майже 80% складала титульна нація України, що за свої податки продовжує й досі утримувати чужинську владу? Чужинсько- окупаційну, бо не етнічному українцю, а своєму іудейському дитяті «законно» і за податки титульної нації дозволяє долучатись до прослави Яхве в школі щастя - державному єврейському загальноосвітньому навчальному закладі України ( є ще венгерські та інших нацменшин школи, що в прикордонні кардинально змінюють не на користь українства етнічний склад населення в перспективі «поскубти» територію України), а мою дитину Українця в Україні позбавила державна влада законами права прилучитись до віри прадідів - в Триєдиного Бога в державній навчальній установі. Міністерством освіти та науки, навіть, не дозволенно в загальноосвітніх державних закладах ввести предмет « Християнська етика» ! Іудеям можна все, навіть, порушувати Основний Закон України статтю 35, яка стверджує: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви ». Що «гаранти», прокурори не знають, що Конституція є засадничим законом і її мають підпорядковуватись інші підзакони і такі як Закон про національні меншини? Немає в світі титульної нації, яка б була піддана такому латентному (прихованому) АПАРТЕЇДУ: гнобленню, дискримінації, попранню гідності це відбувається в центрі Європи!. А за що? За нашу Паном-Богом дану найбагатшу та найгарнішу в світі землю з її водними та природними ресурсами. (Государственный еврейский учебный комплекс «Симха-Хабад» создан в 1991 году по указанию Любавического Ребе организацией «Цеирей Хабад»( Израиль) и Госадминистрацией г.Киева, Украина. Учебный комплекс «Симха Хабад» является одним из самых крупных еврейских школ в СНГ и официально входит в пятерку лучших школ г. Киева). Чи не тут куються кадри без узгодження з інтересами залишків титульної нації України - майбутні високоосвічені рабовласники для гоїв світу? Тому то і не допускають до релігійної освіти традиційної для українців- християнства. Сказав бо Ісус Христос: «Пізнайте Істину (І. Х. ) і я вас визволю…» І наша, українців, провина в тому. Ми в своїй більшості не турбуємось про істинність віри та Церкви до якої належимо. Нинішній стан української нації підтверджує діагноз ситуації в Україні, як український латентний (прихований) апартеїд. Багата Україна та бідна українська нація, що обдерається не християнами, зазвичай, не етнічними українцями найвищих рангів державних посад має робити ще і виплати пенсій колишнім громадянам України, що виїхали на постійне місце проживання закордон. З подачі народного депутата України О.Фельдмана Верховна Рада України прийняла такий Закон. Найчастіше це виплати не українцям. Перші три роки після Чорнобильської катастрофи 1986 року Районні відділи внутрішніх справ просто чорніли зграями бажаючих виїхати на ПМЖ ( постійне місце проживання) в Ізраїль. «Полин зірка» - Чорнобильська трагедія, як завжди Творцем перетворюється на благо. Десятки тисяч жертв мирного атому є мучениками за віру Христову: утвердження краси в різноманітті й націй. Хоч і тимчасово на рік ( з 1990 по 1991 існував перший пункт – самовизначення української нації з проголошенням державного суверенітету України). Масова втеча євреїв з України після вибуху на ЧАЕС уможливила, хоча б тимчасово, Українству бути допущеним до влади та проголосити державну незалежність в 1990 році, яку з часом забалакали та зневілювали. Зараз владні структури України вперто не бажають чути вимоги Українців: робити синхронний переклад на телевізійних та радіо каналах. До практики титрів вдаються «господарі» на окупаційній території роблять це для рабів. Як для німих. Справді, українська нація, що вийшла із геноциду, сташнішого за війну: страту Великим Голодом 1932- 1933 років оніміла… Зате Парламент України і не намагається прийняти Закон про податок на розкіш. Слуги 80% української нації забезпечили себе чималенькими пенсіями та зарплатами під 40 тисяч гривен. Все це свідчитиме проти них на Останьому Страшному Суді. Нардепи ще й поглухли, бо не реагують на заяву з міжнародних трибун нинішнього «гаранта» В. Януковича: Голодовка 1932-33рр. не є геноцидом Українців! Логічно будь-якій свідомій людині зробити висновок: не визнання «гарантом» Конституції України рішень Верховної Ради України та інших державних інституцій, що до Голодомору - геноциду 1932-33рр., є прямим підтвердженням не представлення Президентом України інтересів титульної нації, а навпаки замість захисту нас - українців нами зневажено…Президент Віктор Янукович є нелегітимним, бо нехтує Основним Законом, не виконує своїх конституційних обов`язків щодо титульної нації України! «Апелляционный суд Киева отказал Владимиру Волосюку в удовлетворении апелляционной жалобы на решение Печерского районного суда относительно отрицания президентом Украины Виктором Януковичем Голодомора как геноцида украинского народа Как утверждает пресс-служба ВО «Свобода», во время заседания суд практически не давал возможности Волосюку давать объяснения по делу, заявлять ходатайство и аргументировать свою позицию, а судебные дебаты вообще ограничил 2 минутами. «Только после замечания представителя истца, заместителя председателя Всеукраинского объединения, «Свобода» Андрея Мохника о том, что суд лишил истца и его представителей права подавать ходатайство и после неоднократных настояний Мохника, суд «сжалился» и предоставил возможность Волосюку и его представителям зачитать свои ходатайства, которые практически не удовлетворил», - говорится в сообщении. По информации «Свободы», во время всего судебного заседания каждый судья из коллегии, особенно председательствующая - судья Заричняк «постоянно подгоняли истца и его представителей, перебивали, существенно ограничивали выступления во времени, по сути лишая сторону истца гарантированных процессуальных прав, и в конечном итоге объявили решение об оправдании Януковича, которое коллегия судей принимала в совещательной комнате на протяжении двух минут». По словам Мохника, оправдание Януковича в деле об отрицании Голодомора как геноцида стоит в одном ряду с наступлением украинофобского режима на Институт национальной памяти, переписыванием табачниками учебников по московскому образцу, унижением украинской нации и лишением ее памяти. Однако они должны помнить, что рано или поздно за украинофобию придется отвечать», - добавил Мохник. Напомним, в 2006 году Верховная Рада признала Голодомор 1932-33 годов геноцидом украинского народа. Законом предусмотрена ответственность за публичное отрицание геноцида. 27 апреля 2010 года на заседании Парламентской ассамблеи Совета Европы в Страсбурге Янукович выступил против определения Голодомора 1932-1933 годов геноцидом. После этого выступления Владимир Волосюк направил в Печерский райсуд Киева иск, в котором просил обязать Януковича публично извиниться. Печерский суд 12 сентября отказал в удовлетворении иска, однако Апелляционный суд Киева вернул это дело назад в Печерский райсуд». Це наслідок відсутності національного ( українського) суверенітету: повновладдя титульної нації…Чому існує та поглиблюється такий нищівний для корінного населення державний лад в Україні? Відповідь можна знайти прослідкувавши «статистику людности східно-українських земель у роках 1926... 1939 ». Цей документ є кропітким, буденним подвигом українських демографів, що побудували і первісний обліковий документ, і самий метричний запис у спосіб, що відповідав вимогам статистичної науки. Відновлювання природного руху людности робилось з великою наполегливістю, не дивлячись на буремні політичні події тих часів. / За редакцією дійсного члена УВАН Проф. Барвінського. Галина Селезень кандидат економічних наук / На дату перепису 17. 12. 1926 року в УССР мешкало 29.019.8 тис. чол., з них 5.373, 6, або 18,5% нараховано в містах і міських селищах, 23.646,2 тис., себто 81,5% - по селах. Порівняно до 1897 року, протягом 30 років кількість українського населення зросла на 36,8% ( 9.2.1897 р. було 21.209,7 тис., чол.., 17.12.1926 р. – 29.019,8 тис., чол.). Склад населення за національностями подає наступна таблиця: Національний склад населення України в міль. душ: Національність Міста Села Разом У % Міста Села Разом Українці 2.536,5 20.682,4 23.218,9 47,4 87,8 80,0 Росіяни 1.343,7 1.333,5 2.677,2 25,1 5,5 9,3 Жиди 1.218,6 355,7 1.574,3 22,7 1,5 5,4 Інші 260,4 1.265,7 1.526,1 4,8 5,4 5,3 Разом (без чу- жинців) 5.359,2 23.637,3 28.995,5 100.0 100.0 100.0 З загальної кількості сільського населення 87,6% становили українці, 5,5% - росіяни, 1,5% нараховувалося жидів, а решта належала до інших дрібних національностей. Цікавим є національний розподіл населення українських міст, які, за поширеною думкою, мають бути найбільше зрусифікованими. На першому місці тут також стоять українці – 47,4 %, дуже багато мешкає по містах жидів – 22,7%, а росіянами назвало себе 25,1% міських мешканців – мабуть, за ознакою розмовної мови. Але серед тих 25,1%, що назвали себе росіянами, певну частину, мабуть, становили українці з походження, що засвоїли російську культуру, чи звичку вживати російської мови, як мови розмовної. В цьому зв`язку цікаво відмітити, що навіть серед осіб, що назвали себе українцями, 25,0% визначили як рідну не українську, а російську мову. По селах з меншим, ніж по містах, асиміляційним впливом пануючої російської національності, українців, що говорять російською мовою, нараховано 5,6%. Українці за рідною мовою в міль. душ: Разом Українців В тому числі роз- мовляючих: укр. Мовою рос. – « -- ін... мовою Міста Села Разом У %% до підсумку Міста Села Разом 2.536,5 20.682,4 23.218,9 100.0 100.0 100.0 1.890,0 19.959,0 21.849,0 75,0 96,7 94,4 627,0 662,0 1.289,0 25,0 3,3 5,6 19,5 61,4 80,9 0,00 0,00 0,00 На користь висловленої думки можуть свідчити, між іншим, і числа розподілу міської людности за місцем народження. З наступної таблички дізнаємося, що серед постійної міської людности питома вага осіб, народжених поза межами України, виносить лише 16,7% - тоді, як 83,3% всієї людности є народженими в Україні. Населення українських міст за місцем народження в міль. душ: Постійного населення 5.083,3 100,0 % В тому ч. народилося: В Україні 4.229,6 83,3 % Поза Україною 853,7 16,7 % Розподіл населення за віковим складом подано в нижче наведеній короткій табличці. Віковий склад населення України в міль. душ: У %% Вік Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки Діти (0-9) 3.687,8 3.649,9 26,1 24,4 Підлітки (10-19) 3.406,6 3.563,5 23,9 24,1 Дорослі (20-59) 6.169,7 6.728,6 5,8 6,5 Старі (60 і старші) 820,0 957,6 5,8 6,5 Невідомого віку 11,0 8,7 0,0 0,0 Разом 14.095 14.924,3 100,0 100,0 Цікаві числа, що характеризують писемнність окремих національних груп населення України. Писемнність населення України у %% до населення, старшого від 5 років: Національність Чоловіки Жінки Жиди 84,1 74,2 Німці 80,4 78,5 Греки 80,2 63,3 Росіяни 76,5 51,2 Болгари 74,4 47,9 Українці 66,5 32,5 Поляки 60,0 45,7 Молдавани 49,9 12,4 Українці за рівнем письменності помітно відстають від таких національностей, як греки, росіяни, і, навіть, болгари, не кажучи вже про жидів і німців. Проте, оцінюючи ці числа, треба зважати на те, що 81,5% українців є мешканцями села, тоді як, наприклад, жиди чи росіяни мешкають переважно по містах, у яких рівень письменности завжди вищий (росіян, як міських мешканців є 51,5%, жидів – 78,0% ). Характеристика соціального складу населення України за даними перепису 1926 року є на сьогодні більш застарілою, ніж за сталими демографічними ознаками – національности, рідної мови, ба, навіть, письменности. Соціально-професійний склад української людности зазнав, мабуть, чи не найбільших змін за останні два десятиріччя, після перепису 1926 року. А проте, навряд, щоб виниклі зміни носили наскільки ґрунтовний характер, щоб повнотою порушити існуючі поміж окремими соціально- професійними групами сталі, сторіччями встановлені співвідношення. Розглядаючи окремі професійні групи за питомою вагою складаючи їх різних національностей, встановлюємо, що українці посіли всюди перше місце. Серед загальної кількости «робітників» нараховуємо ( у %%): Українців Росіян Жидів Інших 54,6 29,2 8,7 7,5 Проте, декілька професійних груп становлять вийняток, а саме: Українці Росіяни Жиди Інші Гірники 31,5 57,9 0,1 10,5 Швачі 25,5 9,7 62,7 2,1 Тютюнники 27,8 12,4 58,4 1,4 В групі «службовці» українці так само всюди посідають перше місце – питома вага їх у цій групі дорівнює 51,7%. Зокрема високий % Українців нараховується серед культурно-освітнього персоналу – 68,1, робітників зв`язку – 66,4, особистої прислуги (хатніх робітниць, тощо) – 65,6. Тільки в двох випадках українці-службовці поступаються своїм першим місцем, а саме в групі господарчого персоналу і серед робітників мистецтва. Українці Росіяни Жиди Інші Господарчий персонал 33,8 19,6 40,8 5,8 Робітники мистецтва 27,3 30,8 35,6 6,3 В обидвох випадках бачимо перевагу жидів Серед «господарів», дрібних власників та дрібних продуцентів, Українці складають також переважну кількість: Оскільки 96,6% цієї групи належить до самостійних виробників-хліборобів, що в самій своїй суті є Українцями, то якщо розглянути інші групи, виключаючи сільське господарство, то співвідношення окремих національностей серед господарів набуває цілком іншого вигляду: Розподіл групи «господарів» за національностями (не враховуючи сільського господарства): Українці Росіяни Жиди Інші Господарі, одиниці, допомагаючи члени родини 40,0 11,8 42,4 5,8 Отже, перше місце в групі «господарів» (після виключення сільського господарства) належить жидам – 42,4 %; українці стоять тут на другому місці. Найбільш поширеними серед жидів-господарів є такі групи професій ( див. наступну табличку): У %% Українці Росіяни Жиди Інші Рибопромисловці - - 100 - Заводовласники 6,3 7,1 78,5 8,1 Паперова та поліграфічна промисловість 12,3 7,4 76,7 3,6 Перукарі 12,2 9,5 73,5 4,8 Торгівля 20,4 8,9 66,0 4,7 Природний рух людности Вище згадані, опрацьовані українськими демографами дореволюційні дані про природний рух людности, що їх вміщено у виданні ВУАН – « Матеріали з демографії України за 1867- 1914 р.» - виразно окреслюють, досі приховуваний під сумарними підсумками російських офіційних видань, своєрідний тип української людности і властивості, що відрізняють її від решти «провінцій» колишньої російської імперії і самої Росії. Ці відміни, помітні вже при порівнянні даних дореволюційних, ще виразніше виступають у роки по революції. На відмінність від російського, так званого екстенсивного типу розмноження людности, який характеризується високою народженістю і величезною смертністю, Україна наподоблює радше европейський, інтенсивний тип з помірною народженістю і невисоким рівнем смертности, зокрема смертности дітей на першому році життя. Цілком можливо, що відмічені особливості в явищах природного руху української людности розвивалися б і далі в напрямі наближення до європейського типу, якби не прийшла безпосередньо за першою світовою війною большевицька окупація українських земель. Зміни в кількости населення в часі перед 2-гою світовою війною Але, вже перші роки другого десятиріччя по большевицькій окупації позначаються різким погіршенням стану української людности. Вже 1930 р., порушується нормальне співвідношення між народженістю і смертністю, а 1931 рік приносить дальше зниження рівня народжености і значне збільшення кількости смертних випадків супроти нормального їх числа; баланс населення в 1931 році визначається вже від`ємним числом. На жаль, від тих років залишилося не багато фактичних відомостей: большевики старанно приховали, а подекуди знищили всі документальні матеріали, які б могли послужити за дороговказ і посвідчити про запровадження ними політики нищення населення. Починаючи від 1930 року, припинено публікацію демографічних матеріалів і заборонено всяке, навіть часткове,їх використання не тільки в зведених статистичних виданнях, а й для внутрішнього вжитку в Центральній Статистичній Управі (ЦСУ). Єдиним джерелом, що дозволяє судити про насталі зміни, є обраховані числа загальної кількости людности і порівняння цих обчислень з опублікованими в липні 1939 р. попередніми підсумками останього перепису людности. Починаючи від 1930, а особливо в 1931-1932-1933 рр., часи, які характеризуються посиленим наступом на індивідуальний сектор селянського господарства у зв`язку з постановою совєтського уряду про проведення суцільної колективізації сільського господарства, спостерігаємо нову хвилю інтенсивного руху людности, втечу селян з голодної України, масові адміністративні виселення так званих куркулів, знелюднення українського села і незвичайний зріст населення міського, особливо великих міст. У загальних підсумках населення по Україні, обчислених ЦСУ, зазначені процеси знаходять тільки слабий відбиток; щоправда, числа міської людности відзначаються раптовим і швидким зростанням, зокрема під час голоду 1932…33 рр.: проте, в цьому зростанні міської людности не останню ролю відограє відмічена помилка у визначенні механічного приросту в зв`язку з незадовільною реєстрацією вибуть. Зате крива загальної чисельности людности, обрахованої тільки на підставі природного приросту, має спокійний вигляд – вона весь час рівномірно піднімається вгору, при чому невпинність її зростання злегка порушується під час голоду 1932…1933 рр.. – два роки з від`ємним числом природного приросту. Який вигляд мала б крива кількости людности в дійсностиі, не можна сказати напевно, не маючи даних про міграції за державні кордони УСРР і повно врахованих чисел природного приросту. А проте, навіть і за цих умов можна скласти собі більш-менш вірне уявлення про загальну суму втрат, що їх зазнала українська людність за 13 років, себто в проміжок часу між переписом 1926 і останнім 1939 р. Якщо обрахувати кількість людности за роками, виходячи з припущення про «замкненість» процесу міграцій і користуючися лише числами природного приросту (беручи пересічно 2% за рік), то одержуємо такі числа населення за роками: Обраховані умовні числа населення України в міл. Душ: 17.12.1926 р. перепис 1927 29.019,7 1928 29.722,7 1929 30.363,6 1930 30.970,6 1931 31.580,0 1932 32.211,0 1933 32.855,0 1934 33.512,0 1935 34.182,0 1936 34.866,0 1937 35.664.0 1938 36.274,0 1939 36.998,0 Отже, на початок 1939 року, за нормальних умов мусіли б українські землі УССР мати кругло 37,0 мільйонів людности. Перепис 17 січня 1939 року, як уже зазначено вище, подає лише 31,0 мільйонів осіб кругло. Отже 6 мільйонів є та втрата, що її зазнав український нарід за останні 12 років большевицького панування в Україні; в це число мали б входити жертви голоду 1932…33 рр., політичного терору, «розкуркулювання» і примусової колективізації. Що розміри цих жертв обраховані ніяк не з перебільшенням, свідчать інші джерела, наприклад, весняні опити худоби, про які згадувалося раніше. Вони також подавали щорічно, хоч не дуже досконалі, але досить старанно облічені числа сільського населення. За цими даними, чисельність останнього з 24 мільйонів (в 1927 році) упала до 18 мільйонів в 1933 році. Перепис 17 січня 1939 року подає 20 мільйонів сільського населення, але це число вже збільшене за рахунок росіян, переселених після голоду до спустошених українських сіл. / Роблячи мої підрахунки з урахуванням вище перелічених обставин та похибок дізнаємось можливу цифру страчених в Голодовку 1932…33 рр. українців-християн. Від теоретично вирахуваної цифри можливої кількости української людности в 1934 році - 33.512,0 мільйонів душ віднімаємо 18 мільйонів сільської людности в 1933 році із джерел про весняні опити худоби де облічені числа сільського населення: 33.512,0 – 18.000,0 = 15.512,0 (мільйонів Людности ) Не менше цифру зафіксував Італійський консул у Харкові Граденіго 31 травня 1933 році в черговому поданому звіті в Італійську Амбасаду в Москві./ Такі є наслідки більшовицької популяційної політики в Україні за 20- річний період окупації українських земель УССР. Але, може, Сталін і його поплічники не знали цих жахливих чисел? Може «шкідники-статистики» справді приховали від уряду факти масового планового нищення українського народу (нації)? Річ неймовірна! Наслідки весняних опитів щороку зводилися, оголошувалися, подавались відповідальним особам комуністичної партії та совєтського уряду, але числа населення за цим джерелом раз і назавжди було проголошено невірними, неприйнятними до користування; високі урядовці щороку стверджували цю думку і пропонували користуватися виключно обчисленнями ЦСУ, в яких числа були явно перебільшені. І тільки, коли перепис 1937 року поставив їх просто перед фактом їхньої руїнницької політики, коли не можна було більше замовчувати жахливих чисел замордованих большевиками українців, тоді в одну хвилину вигадано легенду про «безвинність» Сталіна і антинародню діяльність «шкідників» із ЦСУ України. Масові репресії проти демографів-українців винищили їх майже поголовно. Але прийде час, і вся Україна схилить голови перед пам`яттю своїх відданих синів – так, як ми схиляємо їх тепер на еміграції перед іменами цих скромних, саможертвенних служителів української науки. («Визвольний шлях» суспільно-політичний і науково літературний місячник, квітень 1954, видає «Українська видавнича спілка» , Лондон.) 2009 рік 28 листопада в храмі Святої Софії Київської вшановують невинно убієних: страчених голодом християн-українців. На цій події присутні владоможці України, голови українських традиційних церков, майже всі ті, що щорічно 24 серпня в День Незалежності бували зібрані в стінах сакральної споруди ХІ століття часів Київської Русі – Софії Київської. Впадає в око відсутність іудейського рабина, який незміно в християнську святиню в дні святкування незалежності України з`являвся в чорній широкополій світській шляпі, а не в традиційному іудейському головному уборі – кипі. (В християнських храмах чоловіки - в знак пошани зобов`язані знімати світські головні убори. А подія відбувалась в національному храмі України). Еврейська нація вважає себе українським народом, але чому її релігійні очільники не приєднались до вшанування геноциду – стратою голодом християн - українців?Oksana Mitrashevska
Чому НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НЕ Є СУВЕРЕНІТЕТОМ. Незалежність - це необхідна, але недостатня умова для СПРАВЖНЬОГО СУВЕРЕНІТЕТУ КРАЇНИ !!! ТО Ж СКІЛЬКИ СУВЕРЕННОСТІ В НЕЗАЛЕЖНОСТІ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ УКРАЇНИ ???!!! ДЕРЖА́ВНИЙ СУВЕРЕНІТЕ́Т – верховенство державної влади всередині країни та її незалежність і рівноправність у зовнішньополітичній сфері. Осн. ознаки Д. с.: верховенство – передбачає верховну владу держави на влас. тер., її територ. цілісність і недоторканність; неподільність – засвідчує неможливість існування в країні двох верхов. влад, а отже двох суверенітетів (франц. souveraineté – верховна влада); невідчуженість – суверенні права не потребують чийогось визнання чи затвердження і не можуть підлягати сумніву або бути скасованими; необмеженість – виключно добровіл. обмеження сфери реалізації влас. суверенітету. Принцип Д. с. – один із гол. принципів міжнар. права і міжнар. відносин. Він юридично закріплений у статуті ООН, Гельсин. угодах та ін. міжнар.-правових документах. Правовою основою Д. с. є конституції країн, декларації, заг.-визнані принципи міжнар. права, які де-юре фіксують 4 ФАКТОРИ: 1) суверенну рівність держав; (ЩОДО ПОТОЧНОЇ СИТУАЦІЇ НА / ЗА КЛАСИКОМ Т.ШЕВЧЕНКОМ / УКРАЇНІ!!!): На міжнародних зустрічах після інтервенціЇ КРИМУ РОСІЄЮ…!!! правильне слово, яке ООН використовує у міжнародних термінах, але ж Українцям же ця «миротвориця» Організація об’єднаниих націй підсунула визначення: АНЕКСІЯ КРИМУ РОСІЄЮ… бачимо та відчуваємо, що представники України не мають суверенної рівності з іншими переговірниками, напевне, через те що моя Вітчизна не має не тільки ще державного суверенітету, а, навіть, національного, який визначається як повновладдя титульної нації…, навпаки, корінний народ України, провладні чужоземці моєї Вітчизни позбавили імені, офіційно через національний інститут стратегічних досліджень назвали ПОЛІТІЧЕСКОЮ нацією, без сумніву, щоб змінити природний рух людності України, для переселення сюди більш «цивілізованих» ветхозавітних, у зв’язку із опустеленням, відсутності в достатній кількості природної води в землі обітованій! 2) їхню територ. цілісність; Україна з боку Росії досі немає демаркації кордонів, де дівся екс-премєр міністр України А. Яценюк зі своїм проектом «стіни»? Щуку кинули у річку… а воєнний конфлікт досі не названий війною, відповідно, із введення воєнного стану та його наслідками! АТО чи вже ООС все більше стає схожим на ритуально-релігійне жертвоприношення недолюдами, гоями чи людиноподібними тваринами за іудаїзмом. За Законом Моїсея без жертви немає благодаті, тобто з’єднання з Богом. Послання Святого апостола Павла до євреїв Гл. 9; 20. 3) невтручання у внутр. і зовн. справи; Яскравим прикладом втручання у внутрішні справи України є відсутність Закону про Прапор України, згідно із міжнародним законом геральдики колір зображення має йти догори, а тла донизу, як у Польщі, де білий орел на червоному тлі, відповідно, білий колір догори, а червоний донизу! В Україні, аналогічно, жовтий тризуб, як герб-зображення, має дати жовтий колір догори, а тло блакитний внизу. Варто згадати символи джерела кольорів нашого прапору, а саме короля Данила Галицького, жовтий лев, на блакитному тлі!!!, а нам підсунули синього лева на жовтому тлі, прапор 1-го Єрусалиму, й сьогоднішнього 3-го Єрусалиму Лейпцига. В цьому німецькому місті є уподібнення єрусалимському храму, тільки в ньому іудеї приносили кроваві жертви тваринами, бо без жертви немає прощення гріхів… Милосердя хочу, а не жертви каже Господь… Але збудований у Лейпцизі за ініціативою масонської ложі перед І-ю світовою війною 1913 року, храм-меморіал битві народів успішно замінює жертви 1-го єрусалимського храму, який Господь Саваот не допускає до віднови… Більше ніж 70 воєнних конфліктів по земній кулі, ще й на руку найбагатшим виробникам зброї, знаємо що найперше обрані є в основному власниками банків. Вся Україна розмальована у синьо-жовтий колір: паркани, мости, вежі та стіни будинів і т. п., щоб у підсвідомість вже, не Українців, а політіческой нації вбити спотворене, перевернуте ногами догори зображення прапору України! 4) право націй на самовизначення.Oksana Mitrashevska
https://www.blogger.com/blog/post/edit/3569038497697090392/4193197372225727377Oksana Mitrashevska
Вище згадані, опрацьовані українськими демографами дореволюційні дані про природний рух людности, що їх вміщено у виданні ВУАН – « Матеріали з демографії України за 1867- 1914 р.» - виразно окреслюють, досі приховуваний під сумарними підсумками російських офіційних видань, своєрідний тип української людности і властивості, що відрізняють її від решти «провінцій» колишньої російської імперії і самої Росії. Ці відміни, помітні вже при порівнянні даних дореволюційних, ще виразніше виступають у роки по революції. На відмінність від російського, так званого екстенсивного типу розмноження людности, який характеризується високою народженістю і величезною смертністю, Україна наподоблює радше европейський, інтенсивний тип з помірною народженістю і невисоким рівнем смертности, зокрема смертности дітей на першому році життя. Цілком можливо, що відмічені особливості в явищах природного руху української людности розвивалися б і далі в напрямі наближення до європейського типу, якби не прийшла безпосередньо за першою світовою війною большевицька окупація українських земель. Зміни в кількости населення в часі перед 2-гою світовою війною Але, вже перші роки другого десятиріччя по большевицькій окупації позначаються різким погіршенням стану української людности. Вже 1930 р., порушується нормальне співвідношення між народженістю і смертністю, а 1931 рік приносить дальше зниження рівня народжености і значне збільшення кількости смертних випадків супроти нормального їх числа; баланс населення в 1931 році визначається вже від`ємним числом. На жаль, від тих років залишилося не багато фактичних відомостей: большевики старанно приховали, а подекуди знищили всі документальні матеріали, які б могли послужити за дороговказ і посвідчити про запровадження ними політики нищення населення. Починаючи від 1930 року, припинено публікацію демографічних матеріалів і заборонено всяке, навіть часткове,їх використання не тільки в зведених статистичних виданнях, а й для внутрішнього вжитку в Центральній Статистичній Управі (ЦСУ). Єдиним джерелом, що дозволяє судити про насталі зміни, є обраховані числа загальної кількости людности і порівняння цих обчислень з опублікованими в липні 1939 р. попередніми підсумками останього перепису людности. Починаючи від 1930, а особливо в 1931-1932-1933 рр., часи, які характеризуються посиленим наступом на індивідуальний сектор селянського господарства у зв`язку з постановою совєтського уряду про проведення суцільної колективізації сільського господарства, спостерігаємо нову хвилю інтенсивного руху людности, втечу селян з голодної України, масові адміністративні виселення так званих куркулів, знелюднення українського села і незвичайний зріст населення міського, особливо великих міст. У загальних підсумках населення по Україні, обчислених ЦСУ, зазначені процеси знаходять тільки слабий відбиток; щоправда, числа міської людности відзначаються раптовим і швидким зростанням, зокрема під час голоду 1932…33 рр.: проте, в цьому зростанні міської людности не останню ролю відограє відмічена помилка у визначенні механічного приросту в зв`язку з незадовільною реєстрацією вибуть. Зате крива загальної чисельности людности, обрахованої тільки на підставі природного приросту, має спокійний вигляд – вона весь час рівномірно піднімається вгору, при чому невпинність її зростання злегка порушується під час голоду 1932…1933 рр.. – два роки з від`ємним числом природного приросту. Який вигляд мала б крива кількости людности в дійсностиі, не можна сказати напевно, не маючи даних про міграції за державні кордони УСРР і повно врахованих чисел природного приросту. А проте, навіть і за цих умов можна скласти собі більш-менш вірне уявлення про загальну суму втрат, що їх зазнала українська людність за 13 років, себто в проміжок часу між переписом 1926 і останнім 1939 р. Якщо обрахувати кількість людности за роками, виходячи з припущення про «замкненість» процесу міграцій і користуючися лише числами природного приросту (беручи пересічно 2% за рік), то одержуємо такі числа населення за роками: Обраховані умовні числа населення України в міл. Душ: 17.12.1926 р. перепис 1927 29.019,7 1928 29.722,7 1929 30.363,6 1930 30.970,6 1931 31.580,0 1932 32.211,0 1933 32.855,0 1934 33.512,0 1935 34.182,0 1936 34.866,0 1937 35.664.0 1938 36.274,0 1939 36.998,0 Отже, на початок 1939 року, за нормальних умов мусіли б українські землі УССР мати кругло 37,0 мільйонів людности. Перепис 17 січня 1939 року, як уже зазначено вище, подає лише 31,0 мільйонів осіб кругло. Отже 6 мільйонів є та втрата, що її зазнав український нарід за останні 12 років большевицького панування в Україні; в це число мали б входити жертви голоду 1932…33 рр., політичного терору, «розкуркулювання» і примусової колективізації. Що розміри цих жертв обраховані ніяк не з перебільшенням, свідчать інші джерела, наприклад, весняні опити худоби, про які згадувалося раніше. Вони також подавали щорічно, хоч не дуже досконалі, але досить старанно облічені числа сільського населення. За цими даними, чисельність останнього з 24 мільйонів (в 1927 році) упала до 18 мільйонів в 1933 році. Перепис 17 січня 1939 року подає 20 мільйонів сільського населення, але це число вже збільшене за рахунок росіян, переселених після голоду до спустошених українських сіл. / Роблячи мої підрахунки з урахуванням вище перелічених обставин та похибок дізнаємось можливу цифру страчених в Голодовку 1932…33 рр. українців-християн. Від теоретично вирахуваної цифри можливої кількости української людности в 1934 році - 33.512,0 мільйонів душ віднімаємо 18 мільйонів сільської людности в 1933 році із джерел про весняні опити худоби де облічені числа сільського населення: 33.512,0 – 18.000,0 = 15.512,0 (мільйонів Людности ) Не менше цифру зафіксував Італійський консул у Харкові Граденіго 31 травня 1933 році в черговому поданому звіті в Італійську Амбасаду в Москві./ Такі є наслідки більшовицької популяційної політики в Україні за 20- річний період окупації українських земель УССР. Але, може, Сталін і його поплічники не знали цих жахливих чисел? Може «шкідники-статистики» справді приховали від уряду факти масового планового нищення українського народу (нації)? Річ неймовірна! Наслідки весняних опитів щороку зводилися, оголошувалися, подавались відповідальним особам комуністичної партії та совєтського уряду, але числа населення за цим джерелом раз і назавжди було проголошено невірними, неприйнятними до користування; високі урядовці щороку стверджували цю думку і пропонували користуватися виключно обчисленнями ЦСУ, в яких числа були явно перебільшені. І тільки, коли перепис 1937 року поставив їх просто перед фактом їхньої руїнницької політики, коли не можна було більше замовчувати жахливих чисел замордованих большевиками українців, тоді в одну хвилину вигадано легенду про «безвинність» Сталіна і антинародню діяльність «шкідників» із ЦСУ України. Масові репресії проти демографів-українців винищили їх майже поголовно. Але прийде час, і вся Україна схилить голови перед пам`яттю своїх відданих синів – так, як ми схиляємо їх тепер на еміграції перед іменами цих скромних, саможертвенних служителів української науки. («Визвольний шлях» суспільно-політичний і науково літературний місячник, квітень 1954, видає «Українська видавнича спілка» , Лондон.) 2009 рік 28 листопада в храмі Святої Софії Київської вшановують невинно убієних: страчених голодом християн-українців. На цій події присутні владоможці України, голови українських традиційних церков, майже всі ті, що щорічно 24 серпня в День Незалежності бували зібрані в стінах сакральної споруди ХІ століття часів Київської Русі – Софії Київської. Впадає в око відсутність іудейського рабина, який незміно в християнську святиню в дні святкування незалежності України з`являвся в чорній широкополій світській шляпі, а не в традиційному іудейському головному уборі – кипі. (В християнських храмах чоловіки - в знак пошани зобов`язані знімати світські головні убори. А подія відбувалась в національному храмі України). Еврейська нація вважає себе українським народом, але чому її релігійні очільники не приєднались до вшанування геноциду – стратою голодом християн - українців? Не дивно, що Московський патріархат ігнорує свою з`яву в Софії Київськвй на будь-яке державне зібрання: Україна для них і по-сьогодні південна губернія… Відомо зі Святого Письма: нічого немає таємного, що б не стало явним. Перші були організаторами: Рада народних комісарів СССР страти голодом за релігійною - християнською ознакою, другі - з національної ненависті, заздрості до Божої благодаті земель Українців допомагали реалізовувати високоінтелектуальний злочин: страти голодом християн-українців… Чи не тому і по сьогодні Ізраїль і Росія такі друзяки? Із засобів масової інформації повідомлено про листопадовий 2009 року візит Прем`єр міністр Ізраїлю, де в бесіді з керівництвом Росії він занепокоєний антисемітизмом в Україні. Повернемось до статистики 30-х років ХХ ст.. Найбільша частка власності належала господарям- українцям в сільському господарстві, а жидам в промисловості. Рішення іудейські наркоми 30-х років прийняли одностайне та безпомилкове: знищити сільського господаря на Україні через насильницьку колективізацію! Тоді все - у величезній більшості буде їх – жидів. Доречі, так в Україні є і понині. Статистика власників за національністю не ведеться. Чи не тому, що директором відділу інформаційних технологій Держкомстату України є Моєсеєв, прізвище поки ще говорить про вірогідну національність? Свої люди по самих вершках. Хоч з прізвищами у них в більшості «всьо в порядке» - украінскіє євреї…тепер у них закінчення на - «..ко», «…ук» і т.п. Таблиці Держкомстату ще 2002 року з переліком більш ніж 100 національностей, з яких рідною мовою визнають свою чи будь-яку іншу мову визначають: євреї, євреї гірські, євреї грузинські, євреї азіатські. А незалежна Українська держава всіх підкосила під політичну націю. Ізраїль дозволяє євреям подвійне громадянство новоутворені євреї українські не підпадають під політичну націю, бо їх при бажанні ототожнять з приналежністю до єврейськської нації, таким чином, вони не позбавлені права на націю та Вітчизну на відміну від українців! Більше ніж 70 % голів міськрад України є євреями, – відповідно, не християнами ( вони не офіційно та не випадково називають себе в своїх же засобах масової інформації на чужеземний лад – мерами міст). Коли б ці євреї, або будь-яка інша нація, що панує над іншими були б істими практикуючими християнами та щиро з`єднаними у Євхаристійному причасті з Апостольською столицею, то чи б була загроза зникнення поневолених націй, чи б обкладали бідних податкими, які б межували з можливістю повноцінного фізично існування? Ніколи! « Вітаючи тих, хто прийшов разом з Папою помолитися на Площу Святого Петра, він закликав всіх молитися про християнську єдність та бути щедрими з дарами Бога, бо Він бажає, щоб ми слугували Йому в єдності віри. Христове Різдво – це не казка для дітей, але відповідь Бога на драму людства, що шукає справжнього миру», – наголосив Святіший Отець Венедикт ХVІ у роздумуванні перед проказування молитви «Ангел Господній» у неділю 20 грудня 2009 року. Своє роздумування Папа зосередив на літургічному читанні цього дня, а саме на словах старозавітнього пророка Міхея, який запрошував дивитись у напрямку маленького іудейського міста Вифлеєму, свідка великої події. У 5-му розділі книги пророка Міхея читаємо: «Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження з давніх-давен, з днів споконвічних» (Мі. 5,1). «Тисячу років перед Христом, – сказав Венедикт ХVІ, – у Вифлеємі народився великий цар Давид, якого священне Писання однозгідно представляє як предка Месії. Євангелія від святого Луки розповідає, що Ісус народився у Вифлеємі, бо Йосиф, обручник Марії, походив «з дому Давида» і мусів податись до того містечка задля перепису населення, і саме в ті дні Марія народила Ісуса (див. Лк 2,1-7)». Далі Папа підкреслив, що існує Божий задум, який включає та пояснює час і місце приходу на світ Божого Сина. Це задум миру, як провіщав пророк, говорячи про Месію: «І Він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Осядуть у безпеці, бо Він буде великим аж до кінців землі. Сам Він буде миром!» (Мі. 5,3). Папа підкреслив, що Вифлеєм є також містом-символом миру і у Святій Землі, і в усьому світі. «На жаль, – мовив Святіший Отець, - в наші дні воно не представляє осягнутого і тривкого миру, але миру, якого з трудом шукають та очікують». Венедикт ХVІ додав, що Бог, однак, ніколи не погоджується з такою ситуацією, тому також і цього року у Вифлеємі та в цілому світі в Церкві відновиться таїнство Різдва, що є пророцтвом миру для кожної людини, пророцтвом, яке зобов’язує християн докласти зусиль до того, щоб подолати драмататичні ситуації, часто невідомі й приховані, конфлікти в тому контексті, в якому вони живуть, щоб повсюди стати знаряддям і вісниками миру, щоб нести любов туди, де панує ненависть, прощення, де існує зневага, радість, де смуток, а правду, де помилка, згідно із словами відомої молитви святого Францішка з Асижу. «Сьогодні, як і в часах Ісуса, Христове Різдво – це не казка для дітей, але відповідь Бога на драму людства, що шукає справжнього миру», – мовив Папа, пригадавши слова пророка Міхея: «Сам Він буде миром!». На закінчення Венедикт ХVІ закликав навстіж відчинити двері, щоб прийняти Христа. «Навчімось від Марії та Йосифа: з вірою служімо Божому задумові. Навіть, якщо цього не можемо повністю зрозуміти, ввірмось Його мудрості й доброті. Перш усього шукаймо Божого Царства, а Боже Провидіння нам допоможе». Останні переписи населення в Україні виконували завдання стратегічного значення — здійснювали облік обсягів головного ресурсу збереження суверенітету української держави – Українців. І сприяли відповідній ідентифікації українців. Такий облік завжди здійснювався також і на постійній основі: у державних актах первинної реєстрації — свідоцтвах про народження — фіксувалися національність батька й матері. Проте зараз такий облік припинено. Наміри припинити такий облік спостерігалися практично постійно. Так, на початку 2001р. Держкомстат видав наказ «Про затвердження тимчасового порядку розробки, впровадження та супроводу комплексів електронної обробки статистичної інформації в органах державної статистики». В «тимчасовому порядку» йдеться, що основною частиною постановки задач (змін) є робота, пов`язана з уніфікацією вхідних та вихідних форм і таблиць, пристосування їх до більш зручної автоматизованої обробки, а також використання для формування бюлетенів, збірників тощо. В тимчасовому порядку розробки, звісно, немає слів «вилучити графу нац., батька, матері». Є слова: «Детально перелік робіт, що виконується розробником програмного забезпечення на кожній стадії, визначено у документі «Нормативи витрат часу на розробку програмного забезпечення комплексів електронної обробки статистичної інформації.»»… Достатньо відкрити будь-яке свідоцтво про народження Української дитини з 2001 року і в графі національність відсутній запис. А з 2004 року з цих документів остаточно неправомірно вилучено відповідну графу. За часів прем’єрства А. Кінаха в Україні введено в дію досі чинну Постанову Кабінету Міністрів України від 12.09.2002 року № 1367, яка затвердила нові зразки первинних документів реєстрації актових записів (свідоцтва про народження, про смерть, про шлюб, про розлучення) без графи національність батька й матері. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 12 вересня 2002 р. N 1367 Київ Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 316 ( 316-2003-п ) від 12.03.2003 N 1169 ( 1169-2003-п ) від 28.07.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити зразки книг реєстрації народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу та зміни імені та описи бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану (додаються). ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1169 ( 1169-2003-п ) від 28.07.2003 ) 2. Закріпити за Автономною Республікою Крим, областями, мм. Києвом та Севастополем серії бланків свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану згідно з додатком. 3. Дозволити державним органам реєстрації актів цивільного стану використати в повному обсязі наявний залишок бланків свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану, зразки яких затверджено постановою Верховної Ради України від 23 квітня 1993 р. N 3150-XII ( 3150-12 ). ( Пункт 3 в редакції Постанови КМ N 316 ( 316-2003-п ) від 12.03.2003 ) 4. Установити, що свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, видані до набрання чинності цією постановою, є дійсними і обміну не підлягають. 5. Ця постанова набирає чинності одночасно із Сімейним кодексом України ( 2947-14 ). ( Пункт 5 в редакції Постанови КМ N 316 ( 316-2003-п ) від 12.03.2003 ) Прем'єр-міністр України А.КІНАХ Інд. 29 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2002 р. N 1367 Ця Постанова КМУ суперечить Конституції України! Вилучення зі свідоцтва про народження громадян України графи національність батька, матері та не ведення державної статистики по цій графі є стратегічно спланованим посадовим злочином представників супердержав, які при владі в Україні провели зраду Основного Закону, що рівнозначне інформаційному знищенню корінної нації. Це зроблено всупереч статті 92 Конституції України, що виключно законами України визначаються: 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів; 12) організація державної статистики та інформатики. Законами, а не Постановами Каб.Міну. України! Згідно з логікою субординаціїї за господарчим Кодексом (правом) спочатку мала б бути Постанова кабінету міністрів, як головного господарчого органу держави, а потім мають видаватись накази комітетів чи міністерств, як установ, що підпорядковані Прем’єр міністру. В нашому випадку навпаки: накази ініціюють Постанову КМУ ! Прем`єр міністр немає юридичних вповноважень до формування політичної ідеології за Конституцією нашої країни, він є тільки головним завгоспом країни, такі вповноваження має здійснювати гарант Основного Закону та Верховна Рада України. Кримінальний Кодекс України Стаття 365 не страшить тепер нардепа від « Партії регіонів » А. Кінаха, у цього «українського» державного мужа депутатська недоторканість. Після виборів Президентом України В. Януковича екс-Прем`єр міністр отримав підвищення. Від вже очолює підкомітет ВР з національної безпеки, голова Комісії з питань реформування обороно-промислового комплексу (ОПК) при Президенті України. Заслужив, напевне, стільки посад за успішну зміну етнічного матеріалу, що також сприяло «перемозі» Януковича на сході та півдні України. Замінено Українців на російських громадян з двома паспортами… Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень 1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. { Стаття 365 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI ( 270-17 ) від 15.04.2008 } Стаття 11 Конституції декларує, що держава сприяє консолідації Української нації, а реально органи державної статистики не введенням обліку по природному руху населення за графою національність батька, матері зліквідували, можливо, дехто і не навмисно, Українство в Україні. Українство викреслюють зі світової цивілізації, як націю. А Генеральний прокурор і Гарант Конституції лишаються бездіяльними, і з наших податків-титульної нації розкошують! Точніше, вони вже відкрито діють на знищення Українців, і через найголовнішу ознаку нації – мову. З обранням Президентом Януковича є намагання ввести російський язик в судове діловиробництво. Cьогодні найзапекліша боротьба ідеологій відбувається у сфері демографії та в суспільних науках, які виборюють право на не національні (українські) інтереси в Україні, а на суспільні. Останні закони для політичної нації в Україні саме такі інтереси оприлюднюють. Демографія — наука глибоко ідеологічна. Звідси і її надзвичайно велике політичне значення. Чому так поспішно та невчасно: перед черговими президентськими виборами екс-Президент Віктор Ющенко рекламував новий проект Конституції та Європейський парламент бажає прийняття в Україні нового Основного Закону? Чи не тому, що в запропонованому Основному Законі усунутий зміст статті 92, п.10), 12), діючої Конституції, пункти якої порушено високо посадовцями? Так формують глобальні суверенітети! Ті у яких «всьо схвачено », а що не схватили дохвачують… Ще й так ховають кінці у воду ті, хто і по сьогодні з високих державних посад безкарно реалізують зраду присязі держслужбовця, приховане нищення титульної нації України! Діюча Конституція України в статті 15 зазначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державною як обов’язкова. Держава Основним Законом відкинула наріжний камінь — християнство в особі Ісуса Христа, який є Спасителем – Творцем Цивілізації Любові, а не ідеолології. Конституція України знехтувала здобутками Святого Володимира Великого, що охрестив Київську Русь – Україну. Основний Закон України мав би віддати пріоритет християнству, як Українській національній ідеї, а не кинути Україну на поталу агресивній доктрині глобалізації, яку постійно втелющують у наші голови неукраїнські власники преси, телебачення й радіо в Україні. Доречі, Ізраїль має іудаїзм за державну ідеологію. Чи не це дає можливість панувати представникам цієї релігії у світі ? Кому потрібен черговий експеримент із ліквідації українства як нації? Невже у світі побільшає щастя й краси, коли зникнуть носії співучої української мови? Італійський консул у Харкові Граденіго 31 травня 1933 р. Подавав звіт ( таких звітів він подав декілька ) до Італійської Амбасади в Москві під заголовком « Голод і українське питання ». Як ніхто іший із тих, хто був реальним свідком Голодомору, показав його причини й спрогнозував можливі наслідки. Він, зокрема, зазначає: «Голод далі чинить масове людовбивство серед населення у таких грандіозних масштабах, що геть незрозуміло, як світ може залишатися байдужим до подібної катастрофи і чому міжнародна преса, яка ревно закликає весь світ осудити Німеччину, винну у так званих «переслідуваннях євреїв », /( англ.. jew- єврей /перекл.: преступник /, має одне значення в ньому дві ознаки, що співпадають: за національністю та за релігією. Українська мова іудеїв-євреїв від євреїв-християн відрізняє словом жид: єврей-іудей (від латинського кореня iud) Американський дослідник Дуглас Рід, посилаючись на листування козарсько-єврейського кагана Йосифа з Хасдаї Ібн-Шапнетом, придворним кордовського султана, стверджує, що в результаті кровозмішання між тюрками та євреями виникла нова етнічна група – т. зв. “ашкенази” (вислів каган Йосифа), що за своїм походженням переважно були тюркютами, а за віросповіданням – юдеями, які згодом заснували по всій Східній Европі і навіть в Німеччині досить чисельні юдейські колонії-гето. Ця нова тюрко-азійська етнічна група, на думку Дугласа Ріда, і постала в основі до того незнаної групи “східноевропейських євреїв”, які на відміну від повнокровних євреїв західноевропейських – т. зв. “сефардів”, спільного з єврейською нацією мали хіба що тільки за релігійною, а не етнічною ознакою. В зв’язку із цим у Східній Европі традиційно їх було прийнято називати більше “жидами” (від о-жид-аючі Месію) або юдеями, тобто за віросповідною, а не етнічно-національною приналежністю – тобто євреями. Довгий час західноевропейські “сефарди”, що мігрували колись з Палестини до Европи через Іспанію, відмовлялись навіть визнавати їх єдинокровними братами. “Ті тюрсько-монгольські “ашкенази” не мали таким чином, окрім віри, абсолютно нічого спільного з євреями, відомими до тих пір західньому світові – «сефардами»)/, ( Лалак О.М. в брошурі «Жорстокі жарти або глобальна шахова гра» в-во Київ 2006 робить вражаючі та жахливі висновки: від початку ХІХ століття і по цей час відбувається запекла боротьба між двома найпотужнішими юдейськими родами – сефардами і ашкеназами, тобто, між західними і східними юдеями: власно кажучи, між євреями виключно по крові і євреями по вірі. Про це євреї і ЗМІ мовчать. Всі глобальні та локальні конфлікти останніх століть є, фактично, по причині прихованої від інших народів Світу війни за сфери впливу між цими двома юдейськими родами, які єдині завжди лише в одному – боротьба проти решти людства. Ця запекла боротьба супроводжується сотнями мільйонів гоївських жертв, які для них нічого не варті. Тільки цим можна пояснити випадки, коли від рук одних євреїв інколи гинуть і переслідуються інші євреї.) Продовження звіту Італійського консула у Харкові Граденіго 31 травня 1933 р.,: Геть незрозуміло, як світ може залишатися байдужим до подібної катастрофи: соромливо мовчить супроти цієї бійні, організованої радянським урядом, у якому саме євреї: жиди відіграють дуже велику, якщо не першорядну роль. Адже немає сумніву: 1) що цей голод походить головно з браку харчів, спричиненого й бажаного, « щоб дати повчання селянам », 2) що нема ні одного єврея-іудея між тими, які зазнають голоду; навпаки, всі вони товсті й добре годовані, під братніми крилами ГПУ. «Етнографічний матеріал» слід замінити, цинічно висловився один єврей-іудей, одна з шишок місцевого ГПУ. Вже нині можна побачити остаточну смерть того « етнографічного матеріалу», який приречено на заміну. Хоч і яким потворним і жахливим може виглядати цей задум, однак треба його вважати реальним, і він повністю реалізується. Бо Московський уряд запровадив безжальну конфіскацію, безпощадну реквізицію ( про це я давав повторні звіти) – не голоднечу, що аж надто мало каже, але повне позбавлення харчів на українському селі… Можна констатувати три міркування, які продиктували таку політику: 1) Пасивний опір, що його чинить селянин колективній економіці. 2) Переконання, що цей «етнографічний матеріал » ніколи не вдасться звести до того вигляду, в якому його хоче бачити радикальне комуністичне вчення. 3) Більш-менш відверто визнана необхідність або перевага денаціоналізації регіонів, у яких прокидається українська самосвідомість, несучи небезпеку можливих політичних ускладнень у майбутньому, тому заради цілісності імперії краще, щоб ці землі населяло російське населення, принаймі в більшості. ( Актуально і дотепер!) Перше міркування спричинило, мабуть, початкову «научку», яка за одностайним твердженням багатьох членів партії, була, безсумнівно, здійснена за рішенням московського уряду. Друге міркування щонайменше сприяло майже цілковитій байдужості самого уряду до трагічних наслідків, у які вилилася ця « научка». Третє міркування, безперечно, має на меті за кілька місяців ліквідувати українську проблему, пожертвувавши 10 чи 15 мільйонами душ. І ця цифра не повинна здаватись перебільшеною. Гадаю, що її вже, мабуть, досягнуто і буде перевершено…» ( « Листи з Харкова» Граціозі Харків- Фоліо-2007р. ст..158-160 ) / Голодомор 1932-1933 років як величезна трагедія українського народу. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.Київ. 15 листопада 2002 р.К.: МАУП. 2003р. – c. 244 В.М. Піскун, канд. іст. наук, співроб.( Центр українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка ) українська еміграційна преса 30-х років про голод в Україні ( за матеріалами українського часопису « Тризуб»)./ Сьогодні триває робота зі створення міжнародної статистичної класифікації. Кожна країна прагне забезпечити природне бажання народів зберегти свою самобутність, що не узгоджується з глобалістичними тенденціями імперій світу, які прагнуть асимілювати нації автохтонів, утілюючи в життя Марксове: “Населення — це абстракція…”. Неможливість ведення державними органами статистики обліку за графою національність батька, матері позбавляє можливості займатися вивченням етнодемографії в Україні. Подібні дії, безперечно, тягнуть за собою зміну етнічної формації народонаселення, що веде до загрозливих наслідків для національного (українського) суверенітету України. За останнім переписом українська нація складала майже 80 % від усього населення України. Враховуючи народжуваність, смертність і міграцію, за грубими підрахунками з відсутністю інформаційного ототожнення Українства титульна нація втрачає віртуально з 2001 року більш ніж півтора мільйона осіб щороку. І вже за століття демографічний показник Української корінної нації опуститься до нульової позначки… В 2011 році вийдемо на 15 мільйонів українців позбавлених права на націю. Це не інформаційний геноцид? Кого ж тоді досліджуватимуть майбутні демографи? Мабуть, політичну націю на кшталт “совєтского народа”, ідею якої дуже активно мусує Державний Національний інститут стратегічних досліджень України. На моє запитання до доктора історичних наук, екс-замісника директора Інституту Національної пам’яті Владислава Верстюка: до якої нації належить створений інститут, чоловік гордо заявив – української політичної нації. Слід розуміти політичної нації, бо як дві мови не можуть повноцінно існувати на державному рівні: одна з них завжди з плином часу витісняє іншу. Так і нація має мати і в усьому світі є один прикметник в нашому випадку, або українська, або політична… Невже він, як людина з високим науковим званням не усвідомлює, що державна влада штучно насаджуючи в Україні політичну націю, перекреслює історичну пам`ять титульної нації України?. Не природно синтезують політичну пам`ять. Сучасні фарисеї - масонерія (Тарас Компаніченко сучасний бандурист в своїй проникливій думі про зв`язок подій Голодовки 1933 та сучасних подій називає їх «галіхфе», бо на державних каналах України, навіть, проголошувати та писати такі слова заборонено це вже «образа» – вилучають, а в Польщі, Чехії слово жид не є образою чому і хто збіднює мою рідну мову?) не приховуючи, цілонаправлено кидають українство в безпам`яття. Бажають остаточно перервати національну пам`ять українців, ламають Христову віру дідів, прадідів .Oksana Mitrashevska
https://www.blogger.com/blog/post/edit/3569038497697090392/4193197372225727377Oksana Mitrashevska
Oksana Mitrashevska https://www.blogger.com/blog/post/edit/3569038497697090392/4193197372225727377Oksana Mitrashevska
https://www.blogger.com/blog/post/edit/3569038 ТРЕБА З*ЄДНАТИ https://www.blogger.com/blog/post/edit/3569038 ТА 497697090392/4193197372225727377Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.