"Війна та мир" - денна катехиза з братом капуцином Олександром Могильним.
"Військові розповідають, що їм легше на передовій аніж у тилу. Бо на фронті видно реальний стан речей, а в тилу постійна карусель сумнівних думок. Ми живемо в темну пору та потребуємо світла, яке розбиває сумніви, дає впевненість".
"Святкуючи Великодні свята в стані війни ми переживаємо різні почуття. Я окреслив би наш стан як, "війна та мир", - розповідає брат-капуцин Олександр Могильний.
Слово "війна" звичне для нашого вуха, адже тільки в ХХ столітті наш народ пережив дві жахливі війни. Але 24 лютого більшість із нас зрозуміли, що не готові до війни, хоч нас і сповіщали про підготовку росіянами військової агресії.
Як мені жити в таких умовах? Кожен із нас сьогодні переживає біль від нанесеної рани, а постійна напруга дестабілізує. Справа в тому, що війна завжди є наслідком гріха. І проаналізувавши ми побачимо, що навчилися жити з гріхом, а наслідком такого способу життя якраз і є війна. Зло схоже на млин, який перемелює всіх не дивлячись на стать та вік. У такий спосіб князь цього світу хоче переконати людство, що все на Землі належить йому.
Війна схожа на екзорцизм, адже тут диявол проявляється у всьому своєму жахітті. Проте, йому більше нічим нас налякати - він уже програв. Ще тоді, у Велику П'ятницю, тільки дві особи знали правду - Бог та диявол. Бог знав, що це Його перемога, а диявол знав, що це його поразка.
Ми маємо прожити цю війну. Наша зброя - це обов'язки та щоденні молитви.
Ще одна війна точиться всередині нас. Коли ми постійно стежимо за новинами та нарікаємо, живемо в осуді наповнюючи своє серце інформацією.
З однієї сторони потрібно стежити, щоб війна не знищила мене емоційно, а з іншої не відмежовуватися від реальності. Завдання - наблизити перемогу та виграти. Для віруючих сьогодні час діяти.
Будьте обережні з таким почуттям, як агресія - вона може вбивати все живе.
Людину лякає невидиме, невідоме. Погодьтеся, ми звикли жити вдень - розуміємо куди йдемо бо бачимо дорогу. Сьогодні ж ми живемо в темну пору. В такій ситуації загострюються почуття, уява, слух, нюх, зір. Нас починає лякати все, що відбувається навколо, ми уявляємо жахливого монстра в нічному колиханні віття дерев.
Жахлива реальність капітулює перед Літургією Світла, що наближає нас до моменту коли Ангел сказав жінкам: "Чому ви шукаєте живого серед мертвих"? І я запитаю вас: "Чому ми бачимо Україну серед мертвих, коли вона жива"!? Мати Батьківщину - це дар Бога і Він бажає, щоб тут було життя. Цінуйте цей дар, адже нам потрібно буде відбудовувати нашу державу. Ми увійдемо в новий простір з глибокими ранами, але відважними діяти. Ми свідки змін всього старого на нове.
У цій катехизі о. Андрій Педай, директор БФ "Карітас Спес - Київ", вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в м. Києві, знайомить нас одразу із трьома італійськими святими: "святим робітником", "блаженною хворою на рак кісток" та "сліпою прикутою до ліжка, до якої ходять за порадою". Священник наголошує, що Бог виявляє себе в немічності, а метою нашого життя не може бути здоров'я, успіх чи кар'єра. Святість не походить з досконалості й знання, це спосіб життя у відданості Ісусу. Найважливіше, дозволити Богу себе вести.
На початку цієї катехизи отець Тарас Фітьо нагадує, що молитва — це стосунок мене і моєї сім’ї до Бога, та зауважує: «Якщо ми маємо чи плануємо мати сім’ю, дітей, важливо пам’ятати, що дорослі є прикладом для своїх дітей у молитві».
Священник УГКЦ та душпастир для українців у м. Клагенфурт, Австрія, пояснює, як можна побудувати ритм молитви та духовне життя в сім’ї.
У катехезі на «Радіо Марія» брат Микола Орач ділиться глибокою францисканською мудрістю про боротьбу зі спокусами, розкриваючи аскетичні повчання з книги «Квітки Святого Франциска». Дізнайтеся, чому духовні випробування є знаком Божої довіри, як здолати пастку знеохочення за допомогою притчі про сіяча та чому покора, радість і регулярна сповідь стають найміцнішою бронею проти підступів ворога.
Чи справді людина пробачила, якщо досі пам’ятає завдану їй рану і відчуває біль від пережитої образи? У катехезі сестра Божена Новоселець розповідає про різницю між прощенням, примиренням і довірою та пояснює, чому бажання простити, але неможливість зробити це зараз, не завжди означає відсутність доброї волі.
У черговій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак підсумовує тему тоталітаризму й пригноблення, завершуючи роздуми над романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Водночас священник розпочинає нову тему — про ідеологічну машину та її наслідки для людини, яка поступово втрачає не лише свободу, а й здатність самостійно визначати, що є правильним.
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції