"Війна та мир" - денна катехиза з братом капуцином Олександром Могильним.
"Військові розповідають, що їм легше на передовій аніж у тилу. Бо на фронті видно реальний стан речей, а в тилу постійна карусель сумнівних думок. Ми живемо в темну пору та потребуємо світла, яке розбиває сумніви, дає впевненість".
"Святкуючи Великодні свята в стані війни ми переживаємо різні почуття. Я окреслив би наш стан як, "війна та мир", - розповідає брат-капуцин Олександр Могильний.
Слово "війна" звичне для нашого вуха, адже тільки в ХХ столітті наш народ пережив дві жахливі війни. Але 24 лютого більшість із нас зрозуміли, що не готові до війни, хоч нас і сповіщали про підготовку росіянами військової агресії.
Як мені жити в таких умовах? Кожен із нас сьогодні переживає біль від нанесеної рани, а постійна напруга дестабілізує. Справа в тому, що війна завжди є наслідком гріха. І проаналізувавши ми побачимо, що навчилися жити з гріхом, а наслідком такого способу життя якраз і є війна. Зло схоже на млин, який перемелює всіх не дивлячись на стать та вік. У такий спосіб князь цього світу хоче переконати людство, що все на Землі належить йому.
Війна схожа на екзорцизм, адже тут диявол проявляється у всьому своєму жахітті. Проте, йому більше нічим нас налякати - він уже програв. Ще тоді, у Велику П'ятницю, тільки дві особи знали правду - Бог та диявол. Бог знав, що це Його перемога, а диявол знав, що це його поразка.
Ми маємо прожити цю війну. Наша зброя - це обов'язки та щоденні молитви.
Ще одна війна точиться всередині нас. Коли ми постійно стежимо за новинами та нарікаємо, живемо в осуді наповнюючи своє серце інформацією.
З однієї сторони потрібно стежити, щоб війна не знищила мене емоційно, а з іншої не відмежовуватися від реальності. Завдання - наблизити перемогу та виграти. Для віруючих сьогодні час діяти.
Будьте обережні з таким почуттям, як агресія - вона може вбивати все живе.
Людину лякає невидиме, невідоме. Погодьтеся, ми звикли жити вдень - розуміємо куди йдемо бо бачимо дорогу. Сьогодні ж ми живемо в темну пору. В такій ситуації загострюються почуття, уява, слух, нюх, зір. Нас починає лякати все, що відбувається навколо, ми уявляємо жахливого монстра в нічному колиханні віття дерев.
Жахлива реальність капітулює перед Літургією Світла, що наближає нас до моменту коли Ангел сказав жінкам: "Чому ви шукаєте живого серед мертвих"? І я запитаю вас: "Чому ми бачимо Україну серед мертвих, коли вона жива"!? Мати Батьківщину - це дар Бога і Він бажає, щоб тут було життя. Цінуйте цей дар, адже нам потрібно буде відбудовувати нашу державу. Ми увійдемо в новий простір з глибокими ранами, але відважними діяти. Ми свідки змін всього старого на нове.
У катехезі на «Радіо Марія» настоятель парафії в Рокитному отець Марек Рудзь та сестра Люцина роздумують про християнське покликання жити Святим Письмом. З нагоди спомину святого Єроніма вони пояснюють, чому Біблія є не просто пам'яткою літератури, а живим Словом Божим, яке має супроводжувати вірянина щодня — у молитві, вдома, у транспорті та під час випробувань війни.
Що навчає Церква про Розарій? Звідки ця молитва виникла, яке її коріння? Пояснює в катехизі отець Матеуш Годек, директор Катехитичної Школи Харківсько-Запорізької дієцезії, настоятель парафії Архангела Михаїла в м. Павлоград, даючи практичні поради про те, що може допомогти нам молитися, та як поглибити молитву Святого Розарію у своєму практичному духовному житті.
У програмі «Катехиза» о. Андрій Немченко говорить про розарій. Катехит розкриває цю духовну практику як молитву, в якій беруть участь воля, розум та почуття. Через приклади святих, які щодня молились розарій, священник доводить, що постійне звернення до Богородиці є надійним джерелом внутрішньої сили та ефективною духовною зброєю проти зла.
Ідеологія та контроль не просто нав'язують зовнішні правила, а поступово деформують внутрішній світ особистості, змушуючи людину непомітно адаптуватися до несправедливості через страх і пошук безпеки. Цей тихий процес підміни життєвих орієнтирів замінює традиційні поняття добра і зла на зручні критерії вигоди чи безпеки, що призводить до розмивання совісті та життя за подвійними стандартами.
У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», говорить те, що блаженства виконують обітниці Господа не лише в земному житті, але й у Царстві Небесному. Хто такі блаженні вбогі, тихі, зусмучені, голодні й спраглі справедливості, милосердні, та як ми можемо переживати блаженства у своєму житті, відкинувши непотрібне вже тут і тепер? Священник радить: "Важливо звільнити місце для діяння Святого Духа, з Його поміччю досвідчемо блаженства".