"Ми всі запрошені на Господній бенкет" - коментар Євангелія дня

Коли Ісус закінчив усі cвої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум. Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав. Коли сотник почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба. Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: «Він гідний того, щоб Ти йому це зробив, бо любить наш народ і синагогу нам збудував». 

Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус увійшов у дім Симона. Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї. Ставши над нею, Він наказав гарячці, й вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм. Коли ж заходило сонце, всі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх. 

Того часу прийшов Ісус у Капернаум, місто галілейське, і навчав їх щосуботи. І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу. А в синагозі був чоловік, який мав духа нечистого – демона. І він закричав гучним голосом: «Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, – Святий Божий!» Та Ісус заборонив йому, кажучи: «Замовкни і вийди з нього!» І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди. І всіх охопив жах. І вони говорили один одному, кажучи: «Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?» І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.

Того часу Ісус прибув у Назарет, де був вихований, увійшов за своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати. Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господній сприятливий!» 

Того часу Ісус розповів своїм учням таку притчу: «Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому. П’ять із них були нерозумні, а п’ять – мудрі.