Отець Андрій Немченко виголосив катехизу про милосердя та покликання святого Євангеліста Луки.
"Хочу повертатись впродовж цього року,
впродовж всієї війни до теми милосердя, тому що, якщо не бути милосердним, то
як зазнати Божого милосердя? А сьогодні ще й спомин святого
Євангеліста Луки, який особливо підкреслює милосердя в своїй Євангелії",
- отець Андрій Немченко.
"Для мене Євангеліст Лука став близьким аж в далекому 1987 році", - зазнається отець Андрій. - Так склалося, що є парафія в Україні, хіба єдина, це в Середньому на Закарпатті. І ось, Силою і Провидінням Божим, там оживилось все Закарпаття, коли в парафію був призначений отець Петро Жарковський". Тоді ж, молодий Андрій Немченко відвідав преміційну Службу отця Петра і познайомився з парафією. А вже потім, коли у 1999 році йому пощастило там служити, постать святого Луки стала ще ближчою.
Святий Євангеліст Лука, хоч і не був одним із апостолів вибраних Ісусом, але був учнем святого Павла, отримав натхнення дослідити і викласти цю науку написавши Євангеліє і Діяння Апостолів.
"Чому важливо бути справжнім християнином? Бо лише тоді, коли дозволиш, щоб сила Всевишнього тебе наповнила, ти тоді стаєш знаряддям Божим для інших", - наголошує отець Андрій.
Одним із важливих елементів милосердя - є давати себе. Ми часто думаємо, що милосердя - це милостиня, гроші, їжа, одяг. Так, звичайно. Але ми забуваємо, що це себе треба дати: свій час, свої таланти. На жаль, людина - не хоче давати себе.
Ісус дав себе! Господь залишається з нами не лише в Слові, що дуже важливо, але перебуває з нами в Євхаристії!
"Справжнє милосердя - це давати себе!" - отець Андрій Немченко.
Чим ми щодня наповнюємо свій розум — і як це впливає на наше серце та духовне життя? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, пояснює, як інформація, образи та емоції впливають на духовне життя людини — і чому емоційні реакції можуть ставати частиною духовної боротьби.
Без чого неможливо молитися? Якою має бути правильна позиція тіла під час внутрішньої молитви: стоячи, сидячи, навколішки чи взагалі лежачи? Поради та настанови для особистої молитовної практики — що необхідно усвідомити й нагадувати собі на початку молитви щоразу — дає в катехизі о. Назар Лесюк, священник храму Святого Архистратига Михаїла УГКЦ у с. Печеніжин Івано-Франківської області. Цією катехизою він завершує цикл катехиз про внутрішню молитву, але заохочує не зупинятися й молитися регулярно.
Продовжуємо цикл катехиз разом з о. Міхалем Бранкевичем, духовним наставником Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», роздумуючи над тим, ким є людина, сотворена на образ і подобу Бога. «Ми покликані до блаженства, — наголошує в цій катехизі отець Міхал та зауважує: — Бог хоче показати нам правду, що стосується не нашого зовнішнього життя, а наших переживань. Маємо просити Бога зреалізувати блаженства, щоб пізнати радість і щастя».
Того часу прийшли до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять зовні, бажаючи побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати – це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».
Як духовно приготуватися до доброї сповіді, дотримуючись 5 умов? Коли священник може не відпустити гріхи та як діяти в такій ситуації? Запрошуємо почути настанови й поради священника РКЦ, о. Григорія Рассоленка, вікарія катедри Святого Олександра в м. Києві.