Отець Андрій Немченко виголосив катехизу про милосердя та покликання святого Євангеліста Луки.
"Хочу повертатись впродовж цього року,
впродовж всієї війни до теми милосердя, тому що, якщо не бути милосердним, то
як зазнати Божого милосердя? А сьогодні ще й спомин святого
Євангеліста Луки, який особливо підкреслює милосердя в своїй Євангелії",
- отець Андрій Немченко.
"Для мене Євангеліст Лука став близьким аж в далекому 1987 році", - зазнається отець Андрій. - Так склалося, що є парафія в Україні, хіба єдина, це в Середньому на Закарпатті. І ось, Силою і Провидінням Божим, там оживилось все Закарпаття, коли в парафію був призначений отець Петро Жарковський". Тоді ж, молодий Андрій Немченко відвідав преміційну Службу отця Петра і познайомився з парафією. А вже потім, коли у 1999 році йому пощастило там служити, постать святого Луки стала ще ближчою.
Святий Євангеліст Лука, хоч і не був одним із апостолів вибраних Ісусом, але був учнем святого Павла, отримав натхнення дослідити і викласти цю науку написавши Євангеліє і Діяння Апостолів.
"Чому важливо бути справжнім християнином? Бо лише тоді, коли дозволиш, щоб сила Всевишнього тебе наповнила, ти тоді стаєш знаряддям Божим для інших", - наголошує отець Андрій.
Одним із важливих елементів милосердя - є давати себе. Ми часто думаємо, що милосердя - це милостиня, гроші, їжа, одяг. Так, звичайно. Але ми забуваємо, що це себе треба дати: свій час, свої таланти. На жаль, людина - не хоче давати себе.
Ісус дав себе! Господь залишається з нами не лише в Слові, що дуже важливо, але перебуває з нами в Євхаристії!
"Справжнє милосердя - це давати себе!" - отець Андрій Немченко.
У програмі на Радіо Марія настоятель парафії в Томашполі та модератор Руху Назаретських Родин отець Станіслав Свурка разом із сестрою Люциною роздумують над глибинним значенням свята Воздвиження Всечесного Христа. Як у темний час війни віднайти Боже світло, пробачити важкі образи та піднятися до вищого рівня любові до Бога й ближнього за прикладом Страждальної Діви Марії.
У новій катехезі з циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає розмову про ідеологічну машину та її наслідки для людини. Що відбувається, коли система вже не просто змушує нас підкорятися, а переконує, що ми самі хочемо жити за її правилами?
О. Кшиштоф Бузіковський, ОМІ, говорить про духовне значення страждань Богородиці. Марія була приниженою і через свою віру та любов розділила земну долю Ісуса, живучи в бідності та соціальному неприйнятті. Меч, який прошив серце Діви Марії, символізує не лише момент розп'яття, а й увесь її життєвий шлях, сповнений випробувань.
Як народжується покликання до богопосвяченого життя? Що може стати моментом особистого навернення? Чому обіти чистоти, убогості та послуху — це не обмеження, а щоденний вибір близькості з Богом? І що означає насправді «померти для себе» заради служіння іншим? Про це — у розмові з монахинею Місійного Згромадження Сестер Служниць Святого Духа Іреною Примак.
У цій катехизі о. Андрій Педай, директор БФ "Карітас Спес - Київ", вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в м. Києві, знайомить нас одразу із трьома італійськими святими: "святим робітником", "блаженною хворою на рак кісток" та "сліпою прикутою до ліжка, до якої ходять за порадою". Священник наголошує, що Бог виявляє себе в немічності, а метою нашого життя не може бути здоров'я, успіх чи кар'єра. Святість не походить з досконалості й знання, це спосіб життя у відданості Ісусу. Найважливіше, дозволити Богу себе вести.