Католицька енциклопедія
Духовні читання
Катехиза
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Молитва
Дитяча катехиза
Голос народу, голос Божий
Меса
Дитяча катехиза
Святий дня
Житія святих
Слово на кожен день
Молитовна лінія
Розарій
У ваших намірах
Житія святих
Катехиза
Усі апостоли, окрім святого Йоана, зазнали мученицької смерті. Завдяки народженню, смерті й воскресінню Ісуса Христа постала Церква, а завдяки апостолам християнство поширилося в різних куточках світу.
Рим став містом, де апостол Петро заснував першу християнську спільноту. В умовах політеїстичної Римської імперії християнство постало як противага ідолопоклонству. Християн звинувачували у зраді, бо вони відмовлялися поклонятися імператору та виконувати деякі державні обов’язки, обираючи натомість служіння єдиному Богу.
Це викликало нерозуміння серед язичників, особливо коли християни почали збиратися на Літургію та брати участь у Євхаристії — споживанні Тіла і Крові Христа. За правління римських імператорів християнство часто сприймалося як загроза для суспільства. Через підозру та нерозуміння спільних трапез любові (агапе) й богослужінь, влада видавала накази про переслідування: арешти, катування та страти.
Про ці події свідчать різні джерела:
Акти мучеників — тексти, засновані на судових протоколах, які одночасно були повчальними для християн. Вони допомагали краще зрозуміти значення визнання віри у момент випробування.
Пасіони (passiones) або мартирії (martyriа) — свідчення очевидців подій, написані для християнських громад з метою засвідчити героїзм віри мучеників.
Легенди — пізніші описи, що поєднують історичні факти з переказами і традиціями.
Ті, хто віддавали своє життя за віру, називалися мучениками, або свідками віри. Ті ж, хто зазнав страждань, але залишився живим, — ісповідниками. Були також і ті, хто не витримував переслідувань і втікав до інших земель — їх називали відступниками.
Тереза Гажійова зі спільноти «Світло Марії» у Меджуґор’є взяла участь у програмі Радіо Марія, присвяченій 44-й річниці об’явлень Діви Марії, яку нещодавно відзначали в Меджуґор’є.
На цій події були численні українські паломники, а очолив прощу єпископ Ян Собіло.
Тереза наголосила, що ці 44 роки — це час благодаті і надії. Вона прокоментувала останні три послання Богородиці, які були скеровані світу в один день, і заохотила українців не втрачати завзяття у молитві й вірі, що Бог вислухає наші прохання і завершить війну, як це вже було свого часу на Балканах, зокрема в Меджуґор’є, де об’явлення тривають і досі.