Музика, народившись у храмі, своєю особливою мовою здатна налаштувати людину на спілкування з Творцем, вона проникає в глибини духу

Сьогодні музика оточує нас скрізь: в громадському транспорті, вдома, на роботі. Ми постійно оточені музикою, вона стала таким собі легкодоступним фоном. Нам наче все одно, що там грає, чи воно пищить,чи завиває, лиш би щось там бамкало. Тимпаче, в безмежних просторах інтернету буквально за кілька секунд можна скачати будь-що, як кажуть в народі, від Баха до Феєрбаха. Супер, правда? Можна сидіти біля монітора, поки не заростеш мохом. Під музику багато людей прокидаються, засинають, споживають їжу, вирішують безліч справ. Не потрібно далеко йти, витрачати час, думати, достатньо вдягнути навушники – і ти вже в зовсім іншому світі, де немає ніяких проблем, де можна вважати себе просто супергероєм, творцем. Реальне життя, реальні люди стають вже неважливі. Не треба спілкуватися, достатньо кинути трек, який сподобався, комусь на сторінку в соціальних мережах. Такий собі своєрідний спосіб обміну враженнями. І від цього робиться страшно. Бо вся ця ілюзія і обман стає допінгом, без якого не можна обійтися.