"Народження згори", - коментар Євангелія дня

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Воістину, воістину кажу вам, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток обернеться на радість. Жінка, коли родить, має смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає скорботи через радість, що народилася людина на світ. Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас. І того дня не будете в Мене нічого запитувати».

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Нині іду до Того, хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: “Куди йдеш?” Та від того, що Я сказав вам, смуток заповнив ваше серце. Але Я істину вам кажу: корисніше для вас, щоб Я відійшов. Бо якщо Я не відійду, то Утішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, — пошлю Його до вас. Прийшовши, Він переконає світ у неправоті щодо гріха, щодо праведності і щодо суду: щодо гріха, — бо не вірять у Мене; щодо праведності, — бо до Отця Я йду, і вже не побачите Мене; щодо суду, — бо князь цього світу засуджений».

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Утішитель, якого Я вам пошлю від Отця, Дух Істини, який походить від Отця, то Він засвідчить про Мене. Та й ви свідчіть, адже ви від початку зі Мною! Це сказав Я вам, щоб ви не були спокушені. Із синагог виганятимуть вас; ба, надходить година, коли кожний, хто вбиватиме вас, буде вважати, ніби тим служить Богові. Вони робитимуть це, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. Отже, Я сказав вам це, щоб коли прийде їхня година, ви згадували оце, бо Я вам сказав. Цього Я вам на початку не сказав, бо Я був з вами».

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається. Ви чули, що Я сказав вам: “Я йду, і Я прийду до вас”. Якби ви любили Мене, то зраділи би, що іду до Отця, бо Отець більший від Мене! 

Того часу Ісус сказав своїм учням: “Хто має Мої заповіді та зберігає їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того полюбить і Мій Отець, і Я любитиму його, і явлю йому себе”. Каже Йому Юда, — не Іскаріотський: “Господи, і чому ж це так, що Ти маєш намір нам себе явити, а не світові?”