Ось пощастить слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось?
Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому Я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався. (Іс 52, 13 – 53, 12)
Відгуки
В той час Ісус явився одинадцятьом і сказав їм: «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє. Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, осуджений буде.
Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення. Була зима; й Ісус ходив у храмі в притворі Соломона. Тож обступили Його юдеї і говорили Йому: «Доки будеш томити нашу душу? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито!»
Того часу Ісус сказав: «Воістину, воістину кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить через верх деінде, той злодій і розбійник, а хто входить дверима, той пастир овець.
Того часу Ісус сказав юрбам: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: “І будуть всі навчені Богом!”
Того часу люди з юрби сказали Ісусу: «Яке знамення Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: “Хліб з неба дав їм їсти!”» А Ісус їм відказав: «Воістину, воістину кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, бо хлібом Божим є Той, хто сходить з неба і дає світові життя». Тоді сказали Йому: «Господи, давай нам завжди цей хліб!» Сказав їм Ісус: «Я є хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим».
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.