Того часу Ісус увійшов до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, Його учні розбудили Його, кажучи: «Господи, рятуй — гинемо!» А Він каже їм: «Чого ви такі лякливі, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітрам та морю — і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: «Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?»
Того часу Ісус, побачивши навколо себе багато народу, наказав учням відплисти на другий бік. Підійшов один книжник і сказав Йому: «Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов». Ісус же йому каже: «Лисиці мають нори, небесні птахи — гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити». А інший з Його учнів сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька». Та Ісус каже йому: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців».
Катастрофи, війни, голод і фальшиві пророки — усе це Святе Писання подає як знаки, що супроводжуватимуть кінець світу.
У своїй катехезі отець Олексій Самсонов пояснює значення цих знаків і наголошує: у всіх цих подіях слід бачити не лише загрозу, а насамперед заклик до особистого навернення.
Того часу Ісус розповів фарисеям і книжникам ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: “Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася”. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння».
Єлизаветі сповнився час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. У відповідь його мати сказала: «Не так, а буде він названий Йоаном!»