Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали.
Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізраїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягли, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?» Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба.
Відгуки
Того часу Ісус зі своїми учнями відійшов до моря, і великий натовп пішов за Ним з Галілеї та з Юдеї, з Єрусалима та з Ідумеї; а також великий натовп із Зайордання, з Тира й Сидона, почувши, що робив Він, зібрався до Нього.
Того часу Ісус увійшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав всохлу руку. Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити. І каже чоловікові, який мав суху руку: «Стань посередині». А їх запитує: «В суботу дозволено робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити?» Вони ж мовчали. І, обвівши їх гнівним поглядом, глибоко засмучений скам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув – і рука його відновилась. І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як би це Його погубити.
Одного разу, коли Ісус проходив у суботу через засіяні ниви, Його учні почали дорогою зривати колоски. А фарисеї казали Йому: «Поглянь, чому вони роблять у суботу те, чого не дозволяється?» А Він каже їм: «Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли опинився в потребі і зголоднів він сам і ті, котрі були з ним? Як увійшов до Божого дому – за первосвященика Авіятара – і хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім священиків, сам їв і дав також тим, котрі з ним були?» І сказав їм: «Субота постала для людини, а не людина для суботи, так що Син Людський є Господом також і суботи».
"Про найбільш важливі проблеми сучасної людини ми можемо говорити лише в контексті гуманітарних наук - філософії, історії, культурології. І коли ми їх невілюємо або не звертаємо уваги, то це певний гуманітарний злочин щодо майбутнього" - говорить доктор філософських наук Сергій Курбатов.
Того часу учні Йоанові та фарисеї постили. Ось приходять до Ісуса і кажуть Йому: «Чому учні Йоана та учні фарисеїв постять, а Твої учні не постять?» Ісус сказав їм: «Хіба можуть гості весілля постити, коли з ними молодий? Весь той час, доки мають із собою молодого, не можуть постити. А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого, тоді, в ті дні, й будуть постити. Ніхто не пришиває латки з невживаного полотна до старого одягу, інакше латка візьме собі дещо у нього, нове від старого, і діра стане ще гірша. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо інакше вино порве бурдюки – і тоді й вино пропаде, і бурдюки, але молоде вино – у нові бурдюки!»
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.