Того часу учні сказали Ісусу: «Ось нині відкрито говориш і жодної притчі не розказуєш. Тепер знаємо, що Ти знаєш усе і не потребуєш, щоби хтось Тебе запитував. По цьому віримо, що Ти вийшов від Бога». Ісус відповів їм: «Тепер вірите? Ось надходить година, ба, вона вже прийшла, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене самого залишите. Та Я не сам, бо Отець зі Мною. Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте скорботи, але будьте відважні: Я переміг світ!»
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Воістину, воістину кажу вам, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток обернеться на радість. Жінка, коли родить, має смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає скорботи через радість, що народилася людина на світ. Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас. І того дня не будете в Мене нічого запитувати».
Того часу одинадцять учнів пішли до Галілеї на гору, куди вказав їм Ісус, і, побачивши Його, поклонилися, а деякі засумнівалися. Та Ісус, підійшовши, промовив до них: «Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!»
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.
13 травня — дата, яка символічно об'єднує португальське селище Фатіма, площу Святого Петра у Ватикані та долю сучасної України. Чому замах на Папу Йоана Павла ІІ та агресія Росії проти України мають спільне метафізичне коріння? У цій статті, заснованій на катехезі отця Романа Лаби, ми розглядаємо «помилки Росії» не лише як політичну ідеологію, а як глибоку духовну патологію — «абортивну ментальність», що намагається знищити суб’єктність цілих народів.