о.Владислав Буковинський: "Коли я лежав на тюремному дворі під градом куль, я був на диво спокійний..."

23 червня 1941 року у в'язниці, в якій перебував отець Владислав, як політичний в'язень, розстрілювали всіх в'язнів. І його теж вивели на площу, щоб розстріляти. Але жодна куля в нього не попала. І ось як цей момент описує сам отець Владислав: "Коли я лежав на тюремному дворі під градом куль, я був на диво спокійний. Все моє життя, тоді 36-річне, зібралася в якусь одну мить. Я дав ще відпущення поруч лежачим людям. Думки мої працювали дуже інтенсивно. Я переживав кінець теперішнього і відблиск вічності. Це переживання було невимовне і прекрасне, абсолютно неможливо забути. Не знаю, що зі мною було, якби я відчув біль рани. Але не було ніякого болю тіла. А дух вільно витав між теперішнім і вічним, як ніколи до цього і після цього в житті".                                                             Сам Святий Папа Іван Павло II писав в своєму посланні на симпозіум з нагоди 30-річчя від дня смерті та 100-літнього юбілею з дня народження о. Владислава Буковинського: «Тішуся з того, що образ цього героїчного священика не йде в забуття. Переслідуваний із-за віри і походження, він не залишив людей, пішов з ними на страждання. Вдячний Богу за те, що був з ним знайомий...».                                                                                               А під час свого візиту в Астану в 2001 р. Святіший Отець сказав: «Я захоплювався його священицькою вірністю і апостольським завзяттям ... Хочу від імені Церкви віддати йому славу».