Ісус, під час вечері з своїми учнями, стривожився духом і посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з поміж вас Мене зрадить!» Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого Він говорив.
А був за столом, біля грудей, той з Його учнів, що його Ісус любив. До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого Він каже?» Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, Йому й говорить: «Господи, хто то такий?» «Той, – відповів Ісус, – кому Я кусень, умочивши, подам». І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш – негайно роби!» – сказав йому Ісус. Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого Він йому це мовив. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, – чи щоб роздав щось бідним. І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була. І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в Ньому. І коли Бог прославився в Ньому, то Бог і Його прославить у собі, – і прославить Його незабаром. Дітоньки, ще трохи Я з вами. Шукатимете ви Мене, так як Я юдеям повідав: Куди Я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині». Каже до Нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди Я йду, неспроможен єси зо Мною нині йти. Аж потім підеш за Мною». Петро ж до Нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за Тобою? Життя моє за Тебе покладу я!» «Життя твоє покладеш за Мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся Мене».
(Йн 13, 21-33. 36-38)
Відгуки
Того часу, сівши в човен, Ісус переплив назад і прийшов до свого міста. І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!»
У той час, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: «За кого люди вважають Сина Людського?» Вони відповіли: «Одні — за Йоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків».
Того часу Ісус увійшов до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, Його учні розбудили Його, кажучи: «Господи, рятуй — гинемо!» А Він каже їм: «Чого боїтеся, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітрам та морю — і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: «Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?»
«Війна це завжди криза, але криза це ще й шанс на зміни. Під тиском формуються тверді структури, і навіть крихкий слабкий графіт перетворюється на найміцніший у світі діамант. Такі думки приходять, коли дивитися на нинішню ситуацію з погляду служителів ХСП, які не збираються плакати про трагедію, а стають до духовного бою і закликають інших ставати поруч.
Ісус розповів фарисеям і книжникам слідуючу притчу: «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: “Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась”. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння».
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.