Оксана Білозір про віру, страждання та Божі чудеса в її житті

"Я народилася і виросла у Західній Україні, шкільні роки пройшли близько до кордону з Польщею - в Яворові. У нас завжди ходили вертепи, яких я тоді боялася. На різдвяному столі у нас завжди була кутя, але ми її їли лише у колі своєї родини, тому що боялися переслідувань.
Мій батько і з братом підтримували греко-католицьку церкву та колись були служками під час Літургії, яку очолював Андрей Шептицький в церкві Юра у Львові, - розповідає Оксана Білозір.

- Після посягання на моє життя, я помирала. Лежала не рухомо, хвороба розбила мій організм, а лікарі не знали, що зі мною відбувається. Півгодини я розмовляла з Богом, дякуючи Йому за все: біль, терпіння, те велике випробування, яке на той час я переживала. Тоді я казала Богу: "Я ще маю стільки всього зробити і якщо Ти даш мені можливість жити, то я буду кожен день наступний день життя прославляти Тебе і  говорити, що Ти живий!"