Того часу проходив Ісус містами й селами, і навчав, прямуючи в Єрусалим. Сказав Йому хтось: «Господи, чи мало є тих, які спасаються?» Він відповів їм: «Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе.
Того часу Ісус промовив: «До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю? Подібне воно до зерна гірчиці, що його одна людина взяла і кинула у свій сад. І воно виросло і стало деревом, і птахи небесні загніздилися в його гілках». І знову сказав: «До чого прирівняю Боже Царство? Подібне воно до закваски, що її взяла жінка, й сховала в три мірки борошна, доки не вкисне все».
Сталося тими днями, що Ісус вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, Він покликав cвоїх учнів, вибравши з них Дванадцятьох, яких і назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова і Йоана, Филипа й Вартоломея, Матея і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
"Забобонні люди схильні до інфантильності, адже так зручно перекласти власну відповідальність на стихії, явища та інші чинники". Про марну віру та магічне мислення розповідає брат-францисканець Микола Орач.
Парафія Преображення Господнього м. Бориспіль.
Того часу Ісус сказав до натовпу: «Коли ви побачите хмару, яка піднімається із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, — і стається так. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, — і збувається.
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.